Стоячи біля щойно створеного портрета, на якому зображений він сам, молодий джентльмен Доріан Ґрей висловлює палке бажання вічно залишатися молодим і прекрасним, а тягар старіння нехай замість нього отримає картина.

Відтоді жодна зморшка не торкається вродливого обличчя, чого не можна сказати про душу молодого чоловіка, огидність та гріховність якої сповна відображає портрет. Від невинності й непорочності – до погорди й убивства… портрет бачить кожен крок людини, зображеної на ньому. Його неможливо обманути чи підкупити, як неможливо обманути чи підкупити самого Бога.