Бернардо Ачаґа, справжнє ім’я якого — Хосе Ірасу Ґармендія, — талановитий баскський письменник, твори якого перекладено багатьма мовами.
У книжці «Мемуари корови» головна героїня — Мо, чорна корова, яка попри приказку, що побутує: «Немає дурнішого створіння на світі за дурну корову», є достатньо розумною. У неї є внутрішній голос, який полюбляє їй дошкуляти, але водночас допомагає впоратися з тими проблемами, які постають на її життєвому шляху. Ця невпевнена тварина не пишається тим, що вона — корова, вона незадоволена своєю ідентичністю і воліла би бути котом чи конем.
Незважаючи на своє переконання в тому, що такі створіння, як вона, ведуть монотонне життя, вона все ж, після спонуки свого внутрішнього голосу, вирішує написати мемуари, щоб залишити щось після себе в цьому світі. Мо починає переповідати свої спогади післявоєнного періоду, описуючи життя корів того часу. Розповідає про свої стосунки з дурними коровами, які думають лише про те, щоб поїсти й поспати; зі своєю подругою La Vache qui Rit, яка хоче бути більше, ніж просто коровою; про свій спільний досвід з французькою черницею Полін Бернардет.
Цими мемуарами автор пропонує оригінальний погляд на життя. Буденні речі постають у цікавій несподіваній формі. Вустами корови Бернардо Ачаґа знайомить нас з історією, культурою, природою Країни Басків.
Українському читачеві пропонується поринути у цей неповторний особливий світ, пройти цю подорож разом з персонажами, дивуватися і захоплюватися, переживати їхні емоції, відкривати для себе нові грані дійсності.
Котолог
