Та, що тримає небо

Війна врізалася в її життя зненацька. Як напасть. Вбивча, руйнівна стихія. Дарку нестерпно мучили жахлива невідомість і безсилля перед злом, що нищило мирних людей. Але не була б Дарка Підіпринебо собою, якби піддалася страхам і скорилася обставинам. Саме такі, як вона, приходять на допомогу всім, кому світять зорі.

Є в романі й історія про перипетії життя московської родини, один із представників якої, капітан Мозгоєдов, намагається справитися з особливим дорученням ФСБ — знайти книгу племені деревлян, вирізану невідомим письмом на дощечках із мореного дуба, що руйнує історичний міф, на якому тримається російська імперія. Зі своїм спецпідрозділом капітан шукає цю книгу за адресами «чорних археологів» і колекціонерів старожитностей. Один за одним його запеклі зарізяки гинуть у зіткненнях з простими людьми, яких війна та обставини змусили чинити відчайдушний опір. А Дарка, вступивши в поєдинок із трьома озброєними ворогами, рятує від наруги матір і молодшу сестру, і вони разом покидають окуповане місто.