Це книга-щоденник про рік життя військового лікаря, який разом із побратимами врятував сотні поранених українських солдатів, і водночас розповідь батька своєму сину, якого він не бачив весь цей час.
«Ось де я, синку, був, поки ти ріс без мене. Ось що я, синку, робив, коли не водив тебе в садочок, коли не грався з тобою і коли не обіймав тебе і твою маму. Дивись, ось тут я оглядаю тіло нашого загиблого “хлопчика”, а зараз буду перев’язувати рану живого козака. І ще одному змушений ампутувати ногу, а потім привезуть ще кількох, які взяли зброю до рук за твоє майбутнє і майбутнє мільйонів українців». Розповідь з перших уст від «Симеона з Киринеї», який допомагає українському військовому нести хрест, який несе сотні хрестів поранених українських військових на шляху до свободи і воскресіння України та українців.
А ще це думки про любов і свободу посеред буднів, наповнених стражданням і звитягою, ранами, ампутаціями, трупами «наших хлопчиків» і болем ще живих побратимів – щоденний стрім із самого серця війни.
