Хімія смерті. Перше розслідування

Дуже люблю детективи і трилери. Багато їх вже прочитано. І так якось за останній час — взагалі нічого цікавого та захоплюючого.

Але Хімія смерті — це прям вау! Дуже захоплююче і втягує в читання за декілька розділів.
Щільність сюжету, його не банальність та деталізація деяких процесів — на високому рівні.

Інколи розумію, що деталізація певних процесів та описи — так аж «фу» відчуття, але це і є показник, коли тобі подають матеріал так, що ти можеш його візуалізувати одразу.

Головний герой — достойний. Історія дуже цікава.
Кінцівка і розгадка просто обрушується на тебе, коли ти думав взагалі інше. Але це 🔥🔥🔥

Рекомендую до прочитання!
10/5 🔥🔥🔥

Люблю серіал Кістки. Ця книга має певні схожі моменти.
Цікавий сюжет, гарно прописаний головний герой. В його історію я повірила.
Трагедія маленького містечка. Вона тримала мене в напрузі всю книгу.
Хто вбивця — здогадалась наполовину. Хоч я читала багато детективів, але рідко знаю хто ж поганець. Та це навпаки мені дуже подобається. Типу як інтрига, а потім в кінці ти така вау. Так були ж моментики, а я не звернула увагу.
Буду продовжувати читати цикл далі.

Думаю, що ця книга не потребує реклами, бо мені здається, що лише я її не прочитала) Ну, принаймні не купила. А враховуючи, що я усе ж таки палка поціновувачка детективів, то за нагоди виправляюся, читаю і підтверджую, що книга варта на увагу.

Про що? Про англійську глибинку, у якій, як стверджував Шерлок, відбувається більше вбивств, ніж у нетрях. І в цьому випадку так і сталося.

Але спочатку ніщо не передбачало трагедії. Девід Гантер, втративши дружину і доньку, вирішив втекти від світу і погодився на тимчасову роботу терапевтом у містечку Менем. Старий лікар, теж втративши дружину в автотрощі, потребував допомоги. Але немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Девід залишився, купив будинок, ходив вечорами до пабу, надавав допомогу. І це тихе болото збурила звістка про знайдений дітьми труп зі слідами тортур.

"Відразливі й осоружні, мухи відіграють важливу роль у розпаді органічної матерії, допомагають прискорити процес розкладання, повертають мертве тіло до природних речовин, з яких воно й складається. Їхня природа підкоряється своєму циклу. Отже, в їхній цілеспрямованій відданості своїй справі простежується певна елегантність. Далеко не зайві у великому колообігу всього, вони важливіші за колібрі чи оленя, якими одного дня харчуватимуться. А з точки зору криміналістики, мухи — не просто неминуче зло; вони неоціненні.
Я їх ненавиджу."

І тут усе почалося: полювання на відьом, розплата за старі гріхи, журналісти, поліцейські, розслідування, церковні проповіді... А що ж Девід? Йому довелося згадати свою стару професію та долучитися до розслідування, тим більше, що потім воно стосувалося його безпосередньо.

Читається легко, швидко. І так, вбивцю я розгадала, бо не вірю в нелогічності, але кроликів автор матиме в рукаві багацько, сумно не буде.