Хочу вас одразу попередити, що це історія без зрозумілого завершення, а тим більше хеппі енду. Читаючи книгу, ми потрапляємо в "кафкіанський світ" – абсурдний, парадоксальний, наповнений марними сподіваннями світ, зосереджений на одній людині та її внутрішніх конфліктах.
Книга починається з опису міста, країни та континенту, якого Кафка ніколи не бачив:
«Та позаду того всього лежав Нью-Йорк і дивився на Карла сотнями тисяч очей своїх хмародерів».
Карлу лише 16, його відправили в Америку, щоб уникнути ганьби та аліментів після того його розбестила старша служниця, яка народила йому сина. Ще на кораблі починаються його пригоди, які тривають протягом всієї книги. В новій країні Карл самотній, відчужений, приречений та безпомічний. Він наче викинутий зі звичайного світу, стає вигнанцем у світі абсурду.
Кафка розкриває теми відчуження, прагнення догодити та вписатися, збентеження та загубленість на незнайомій території та бюрократію. Карл також діє, як будь-яка інша людина, іноді раціонально, іноді емоційно, а також безглуздо. Але загалом, так я раніше вже читала інші твори Кафки, цей я б назвала найбільш оптимістичним.
На кораблі Карл зустрічає свого надзвичайно багатого дядька, який приймає Карла до себе, допомагає йому з навчанням. Та згодом у величезному особняку, далеко від Нью-Йорка, куди Карл поїхав в гості до пана Полюндера, він отримує лист від свого дядька, який розриває всі зв’язки та вимагає припинення контактів.
Отже, Карл вирушає в дорогу, зустрічаючи бідних, злодійкуватих, надзвичайно непривабливих ірландця Робінзона та француза Деламарша. Дякувати богу, йому вистачає розуму залишити їх та прийняти пропозицію стати ліфтярем в готелі Окциденталь. Але їхні стежки знов перетнулись, коли Карла звільняють з готелю через непорозуміння. Зрештою Карл живе з ними та огрядною співачкою Брунельдою в квартирі в якомусь багатоповерховому будинку на північ від Нью-Йорка.
Я ненавиділа розділ із Брунельдою, Робінзоном і Деламаршем. Мій настрій піднявся, коли Карл подав заявку на якусь незрозумілу роботу в Оклагамському театрі під ім’ям “Неґро”. Потім він вирушив до Оклахоми, і роман раптово обірвався. Я дуже надіюсь, що там його чекатиме краще життя, але знаючи Кафку, це малоймовірно.
Твір був для мене захоплюючим, хоч часом і складним для сприйняття. Я ніколи не знала, що станеться далі, але це ніколи не переходило у почуття сваволі. Це світ протиріч, світ страждань, відчаю і безнадії. Як би дивно не звучало, - чудова книга, щоб розпочати своє знайомство з автором.
