Нові відгуки

Зараз буде дуже непопулярна думка - мені не сподобалося, хоча у книги загалом лише позитивні відгуки, всім в інтернеті заходить. Був за крок до того, щоб не дочитати. Наче і не так і погано, але так нудно написано, а деякі розділи прямо нечитабельні. Поверхневий сюжет про бюрократію, корупцію, синдром вахтера, рішал і т.д. сам по собі цікавий, але на наш час не дуже свіжий. Що стосується метафоричних рівнів, то вони не викликають довіри, хоча цікаві думки є. До речі, книга не була дописана автором, збиралася по частинах і видавалася уже посмертно. Можливо, в цьому причина того, що вона не сприймається цілісною.

Колись читала цю історію ще в школі, і якось по-особливому вона мені запам’яталася. Пізніше вирішила знову перечитати «Перетворення», але вже через декілька років, і повинна сказати, що це було чудовим рішенням! Ця книжка змушує задуматися про такі прості, на перший погляд, речі: сімʼю, роботу, буденність, дім. Герой перетворюється на комашку та, разом із тим, стає для своєї сімʼї непотрібним, «чужим», бридким. Дуже боляче було читати про те, як герой намагається звикнути до свого нового становища, а рідні його в цьому начебто й підтримують, однак це не дарує йому відчуття безпеки чи підтримки. Навпаки – герой починає наче «вмирати» зсередини, він самотня комашка у великому світі. Рекомендую до прочитання та перечитування, адже ця історія справді щемка та викликає чимало почуттів.

Це без сумніву вартий уваги роман. Читається легко, головному герою місцями співчуваєш, а місцями сам його пробити хочеш. Але настільки сумно, що кінця ми ніколи не довідаємось. По відчуттям це міг бути роман на 1000 сторінок, однак для нас він назавжди залишиться незавершеним. Вражає той гротеск з яким описує Кафка Америку. Вона постає двоїстою: величною та жорстокою, багатою та бідною, розвинутою та небезпечною.

Коротка цікава історія, якщо хочеться щось прочитати з Кафки, то можна почати з неї. Книга багата в метафори та змушує задуматися, вказуючи що перш за все, пріоритетом для людини повинна бути вона сама.

Франц Кафка — один із найвідоміших представників модерністської літератури ХХ століття. Його новела «Перетворення» — це глибоко алегоричний, тривожний твір, що став класикою світової літератури. Вона зачіпає теми відчуження, ідентичності, обов’язку, провини, страху та людської самотності в світі, що відмовляється розуміти. Головний герой, Ґреґор Замза, одного ранку прокидається і з жахом виявляє, що перетворився на величезну комаху. Замість шукати причину цього абсурдного перетворення, Кафка зосереджується на тому, як це впливає на стосунки Ґреґора з родиною, як змінюється їх ставлення до нього, і як він сам намагається жити в новому, неприйнятому тілі. «Перетворення» не слід сприймати буквально — це глибоко символічний текст. Ось декілька ключових інтерпретацій: - Відчуження особистості. Кафка змальовує метафору емоційного та соціального відчуження. Ґреґор, хоч і працює заради родини, стає для неї тягарем, коли втрачає можливість виконувати свої обов’язки. Його перетворення лише оголює, наскільки умовною була любов близьких. - Критика буржуазного суспільства. Кафка засуджує прагматизм і жорстокість буржуазної моралі: поки ти корисний — тебе приймають, інакше — тебе відкидають. - Втрата ідентичності. Ґреґор поступово втрачає не лише людське тіло, але й людську гідність, зв’язок із собою, зникає в безмовності та приниженні. - Абсурдність буття. Саме «перетворення» без жодного пояснення — приклад «кафкіанського абсурду»: світ нелогічний, жорстокий, а страждання — безглузді. Проза Кафки суха, точна, позбавлена прикрас — це лише підсилює напруження. Він не використовує емоційних оцінок, події змальовано холодно, навіть байдужо — саме тому читач відчуває ще більшу тривогу. Кафка не «тисне» на емоції, а дозволяє ситуаціям говорити самостійно. «Перетворення» — це твір, який лишається з читачем надовго. Він викликає не лише співчуття до Ґреґора, а й дискомфорт від усвідомлення, наскільки легко людина може стати «чужою» навіть у власному домі. Твір шокує не фантастичністю, а глибокою правдою про людські стосунки. Це книга, яка змушує замислитись про нашу роль у родині, суспільстві та самих собі. Я рекомендую цю книгу: любителям психологічної та філософської прози; студентам філології, психології, філософії; тим, хто цікавиться екзистенціалізмом; тим, хто хоче відкрити для себе «важку класику». «Перетворення» точно варто прочитати. Це не просто історія про чоловіка-комаху. Це — історія про кожного з нас.

"Перетворення" — це один із найвідоміших і найглибших творів Франца Кафки, який вражає читача своєю сюрреалістичною атмосферою, психологізмом і трагічною символікою. З перших рядків повість кидає нас у вир абсурду: головний герой, Ґреґор Замза, прокидається вранці і виявляє, що він перетворився на величезну комаху. Але замість жаху або пошуків причин цього перетворення, розповідь зосереджується на реакції його родини, ізоляції, байдужості й поступовій втраті людської гідності. Кафка показує не просто фантастичну ситуацію — він створює глибоку метафору відчуження людини у суспільстві, особливо в сімейному колі. Ґреґор усе життя працював задля родини, але коли він більше не може виконувати свою "корисну" функцію, його поступово виключають із життя, замикають у кімнаті, соромляться, а зрештою — просто забувають. Автор тонко і жорстко зображає, як легко людину позбавити гідності, вартості й права на існування, якщо вона більше не приносить "вигоди". Стиль Кафки сухий, точний, без зайвих емоцій — саме це робить твір ще більш моторошним. Жодного надмірного драматизму, лише спокійне, майже бюрократичне фіксування деградації особистості. Це не просто фантастика, а справжня екзистенційна драма, яка ставить читача перед важливими питаннями: що робить нас людьми? Чи можемо ми залишатись людьми в очах інших, коли більше не відповідаємо їхнім очікуванням? "Перетворення" — це книга, яку обов’язково слід прочитати всім, хто цікавиться філософією, психологією та соціальними аспектами життя людини. Її особливо оцінять: учні та студенти, які вивчають світову літературу; люди, які шукають сенс у складних життєвих обставинах; ті, кого цікавить тема відчуження, депресії, соціальної ізоляції; поціновувачі глибокої, метафоричної прози. Це не легке читання — воно потребує роздумів, емоційного включення та готовності побачити в простій історії складні істини. Але воно залишає сильне враження і може змінити погляд на багато речей у житті.

«Перетворення» Франц Кафка — безмежне вивчення людської ізоляції та відчуження «Перетворення» Франца Кафки — це твір, який вражає своєю глибиною та безжальною аналізом людської природи. Ця історія про Грегора Замзу, молодого чоловіка, який одного ранку прокидається і виявляє, що перетворився на величезного жука, є не просто алегорією чи фантастичною розповіддю. Вона стає мікрокосмом того, як людина бореться зі своєю відчуженістю, ізоляцією та втратою особистої гідності. Кафка майстерно створює атмосферу безвиході і абсурдності через своєрідний стиль письма, де навіть найтрагічніші моменти здаються злегка відірваними від реальності, немов це просто хвороблива гра розуму. Це відчуття абсурдності посилюється через те, як герої, який змінюється на фізичному рівні, намагається зберегти своє людське «я», проте виявляє, що світ, що раніше був йому знайомий, тепер чужий і ворожий. Тема ізоляції є однією з центральних у творі. Грегор, який все своє життя працював на родину, ставши непотрібним, переживає не лише фізичну трансформацію, але й глибоке емоційне відчуження. Його родина, яка раніше залежала від нього, тепер уникає його. Він відчуває не лише зовнішнє відчуження, але й внутрішній процес поступового розчленування його особистості. Існує глибоке моральне питання: чи справді його власна трансформація є фізичним актом, чи це лише відображення глибшої, невидимої зміни в суспільних відносинах? Реакція родини на зміну Грегора, його відчуження і перетворення — це ще одна важлива складова твору. Усі, хто був близьким до нього, починають ставитися до нього як до чужого, навіть небезпечного створіння, і на цей момент соціальний коментар Кафки стає особливо гострим. Сім’я намагається прийняти ситуацію, але фактично вона стає агресивнішою й менш толерантною до нього. Кафка дуже точно показує, як за відсутності потреби в певній людині, вона може стати для інших непотрібною, навіть гнітючою. Твір також вражає тим, що в ньому реалізовано елементи екзистенціалізму, оскільки Грегор намагається знайти свій шлях у новій реальності, що нагадує світ без сенсу, де його існування стає питанням без відповіді. Невпинний рух у напрямку неминучої кінцівки персонажа є своєрідним вивченням людської природи, яке показує, як суспільство може заштовхувати людину до психологічної прірви, де індивідуальність і особисті цінності втрачають своє значення. Ще однією сильною стороною твору є стиль Кафки — експресивний, точний, насичений абсурдними, але страшно правдивими образами. Кафка не дає чітких моральних висновків або рішень. Він залишає читача з важкими питаннями, що змушують думати про сутність людського існування, про стосунки в родині та в суспільстві. Вся динаміка історії базується на тому, що кожен наступний етап змінює сприйняття як самого Грегора, так і світу навколо нього.

Хочу вас одразу попередити, що це історія без зрозумілого завершення, а тим більше хеппі енду. Читаючи книгу, ми потрапляємо в "кафкіанський світ" – абсурдний, парадоксальний, наповнений марними сподіваннями світ, зосереджений на одній людині та її внутрішніх конфліктах. Книга починається з опису міста, країни та континенту, якого Кафка ніколи не бачив: «Та позаду того всього лежав Нью-Йорк і дивився на Карла сотнями тисяч очей своїх хмародерів». Карлу лише 16, його відправили в Америку, щоб уникнути ганьби та аліментів після того його розбестила старша служниця, яка народила йому сина. Ще на кораблі починаються його пригоди, які тривають протягом всієї книги. В новій країні Карл самотній, відчужений, приречений та безпомічний. Він наче викинутий зі звичайного світу, стає вигнанцем у світі абсурду. Кафка розкриває теми відчуження, прагнення догодити та вписатися, збентеження та загубленість на незнайомій території та бюрократію. Карл також діє, як будь-яка інша людина, іноді раціонально, іноді емоційно, а також безглуздо. Але загалом, так я раніше вже читала інші твори Кафки, цей я б назвала найбільш оптимістичним. На кораблі Карл зустрічає свого надзвичайно багатого дядька, який приймає Карла до себе, допомагає йому з навчанням. Та згодом у величезному особняку, далеко від Нью-Йорка, куди Карл поїхав в гості до пана Полюндера, він отримує лист від свого дядька, який розриває всі зв’язки та вимагає припинення контактів. Отже, Карл вирушає в дорогу, зустрічаючи бідних, злодійкуватих, надзвичайно непривабливих ірландця Робінзона та француза Деламарша. Дякувати богу, йому вистачає розуму залишити їх та прийняти пропозицію стати ліфтярем в готелі Окциденталь. Але їхні стежки знов перетнулись, коли Карла звільняють з готелю через непорозуміння. Зрештою Карл живе з ними та огрядною співачкою Брунельдою в квартирі в якомусь багатоповерховому будинку на північ від Нью-Йорка. Я ненавиділа розділ із Брунельдою, Робінзоном і Деламаршем. Мій настрій піднявся, коли Карл подав заявку на якусь незрозумілу роботу в Оклагамському театрі під ім’ям “Неґро”. Потім він вирушив до Оклахоми, і роман раптово обірвався. Я дуже надіюсь, що там його чекатиме краще життя, але знаючи Кафку, це малоймовірно. Твір був для мене захоплюючим, хоч часом і складним для сприйняття. Я ніколи не знала, що станеться далі, але це ніколи не переходило у почуття сваволі. Це світ протиріч, світ страждань, відчаю і безнадії. Як би дивно не звучало, - чудова книга, щоб розпочати своє знайомство з автором.