У «Часі закриття» повертаються винахідливий Йосаріан і цинічний Майло Майндербайндер, добрий і наївний капелан Теппмен, а ще колишній хвостовий стрілець Семмі Зінґер — герої, які тепер разом з цілим поколінням, котрому випало воювати в 40-ві, підходять до кінця свого власного життя. Проте тепер їхні вороги не нацисти, а — час, вік і суспільство, яке стрімко змінюється.
Перед вами — блискуча сатира на реалії сучасного світу. Геллер говорить про абсурдність політики, жадібність і лицемірство бізнесу, соціальні проблеми, про культуру в постіндустріальну епоху, а ще — про самотність і вічне прагнення любові, дружби, про пам’ять і вірність. Роман поєднує елегію і чорний гумор, горе і смішний апокаліпсис.
«Пастка-22» — це бурхливий комічний шедевр про спробу вижити. А «Час закриття» — це ностальгійно-комічна розповідь про те, як прожити життя, і підійти до його межі.
Хоч «Час закриття» Джозеф Геллер написав як продовження роману «Пастка-22», обидві книжки можна читати незалежно одна від одної та у будь-якій послідовності.
Нацкешбек
Котолог
