Імперське панування може набувати не лише форми грубої військової сили. Не менш важливим є й імперський культурний дискурс, зокрема й літературний, з його символами та наративами, на які імперія покладається у своїх намаганнях підкорити й звабити колонізованого.
З одного боку, імперія ламає волю до опору колонізованої культури, нав’язуючи їй самообраз слабкої та відсталої. З іншого боку, вона зваблює колонізованого своєю гаданою величчю, спонукаючи його асимілюватися й, так би мовити, разом із нею насолоджуватися власним поневоленням. Тож не дивно, що сьогодні українці боряться з неоімперськими зазіханнями Росії не лише на полі бою, а й у культурній площині. Російський імперський дискурс про Україну має кількасотрічну історію й саме він, у певному сенсі, виробив ті мисленнєві моделі, шаблони й стереотипи, які лягли в основу теперішньої війни.
Книжка канадського науковця з українським корінням Мирослава Шкандрія «В обіймах імперії. Література й імперський дискурс від наполеонівської до постколоніальної доби» є чи не першою спробою широко поглянути на українсько-російські культурні взаємини крізь призму постколоніальних теорій. Автор пропонує сучасний інструментарій, необхідний для того, щоб зробити нас більш чутливими до імперського культурного насильства, а отже, й більш здатними винайти та впровадити ефективні стратегії його подолання.
