Відкриваючи кожен із семи розділів своєї праці «Як читати Лакана» певною цитатою з корпусу текстів знаменитого французького психоаналітика й застосовуючи її для тлумачення різноманітних філософських, мистецьких та ідеологічних продуктів, Славой Жижек наочно демонструє нам мистецтво читання з Лаканом, водночас, немов умілий фокусник, непомітно перетворюючи його на тлумачення самого Лакана.
У центрі уваги словенського філософа, як і в багатьох інших його працях, опиняються людський суб’єкт, його/її децентроване бажання, виміри інтерпасивності й Іншого, а також хитросплетіння супер-еґо й закону, які у нашу пермісивну епоху своєрідного «примусу до насолоди» набувають цілком нового звучання.
Праця Славоя Жижека «Як читати Лакана», що була вперше опублікована в 2006 році як частина знаменитої серії видань про видатних мислителів за загальної редакції британського філософа Саймона Критчлі — це не лише неперевершений вступ до системи думки Жака Лакана, а й пристрасний захист психоаналізу загалом, який сьогодні все частіше опиняється між Сциллою невігластва й обскурантизму та Харибдою надмірно оптимістичного фармакологічного сцієнтизму.
