Минуле варте більшого, ніж просто відправити його в забуття. Особливо непросте ХХ століття.
Саме його урокам, втратам, подіям і персоналіям присвячено цю книжку. У ній вміщено есеї, які історик та інтелектуал Тоні Джадт писав упродовж дванадцяти років. Ці праці охоплюють доволі широке коло питань — від французьких марксистів до американської зовнішньої політики, від глобалізаційної економіки до пам’яті про зло. А ще вони мають досить широку географію — від Бельгії до Ізраїлю.
Автор уміло переплітає історичні факти, підсвічує теми, які часто лишалися в тіні, під пилом збайдужіння чи тиском архівів. Він заохочує читачів поглибити розуміння історії, переосмислити її, щоб без викривлень сприймати минуле й теперішнє.
Якщо Ханна Арендт зрозуміла щось таке, що багато хто випустив з уваги, то це тому, що більше переймалася моральною проблемою «зла», ніж структурами будь-якої політичної системи. В есеї «Жахіття й утеча» вона писала: «Проблема зла стане фундаментальним питанням повоєнного інтелектуального життя в Європі — як смерть стала фундаментальним питанням після останньої війни».
Кіссінджер відтісняв професійних дипломатів, налагоджував обхідні канали зв’язку з різноманітними особами і брав на себе важливі переговори, часто не консультуючись із наявними переговірними командами й залишаючи їх у повному невіданні.
Іван-Павло ІІ провадив беатифікації та канонізації так, як до нього не робив жоден сучасний папа, чим практично перемінив історію церкви в агіографічному й мартирологічному ключі.
