Водяник. Зелений роман : роман

📚 Мілош Урбан "Водяник"

🦄До цього я читала книги, де головним героєм був вампір, перевертень, гобіт, дракон, фейрі, навіть зомбі, але водяник? Цю книгу з інтригуючою обкладинкою (яка, до речі, виглядає значно краще, ніж оригінальна чеська) я не могла пропустити і обрала її як виграш у конкурсі від в-ва Богдан.
💦Дуже оригінальна ідея: водяник з казок, люблячий і водночас небезпечний хижак зі слабкістю до сільської дівчини, яка не йде в ногу з часом. Перед нами розгортаються дві історії, початку ХІХ та початку ХХІ століття.

🌧️Для мене перша частина була красивою, загадковою, атмосферною, цікавою. Хоча її було непросто читати, оскільки вона розлога, повільна, з мінімумом сюжетних ліній (які все ж читабельні і цікаві). Акцент на різноманітних народних традиціях, атмосфері чеського села та своєрідному контрасті між язичництвом і вірою. Добре прописане зіткнення католицького фанатизму й фальшивої святості. (Це я також і про девіантного священика, який вирізає з дерева еротичне знаряддя в натуральну величину). Головний герой справді поводився як стихія, ні добре, ні погано, просто як вода, що тече й іноді рве греблю... Мілош Урбан здатний захопити детальним описом, навіть якщо сюжет часом нагадує стоячу воду. Мені подобалися його сни і настрої водяника, коли він купався в ставку або когось убивав. І доленосна Катінка була йому ідеальним партнером/супротивником.

♻️Друга частина читається краще, тому що мова більш жива, в ній не так багато описів і вона більш сюжетна, але це не зовсім спрацювало. Це історія розгубленого еко-терориста в сучасній Чехії, а головний герой має серйозні проблеми з розумінням дійсності. З поетичного роману твір перетворюється на непереконливу чорно-білу історію, водяник перевтілився в роль мстивої машини з бойовиків, а його кохана стає «зеленою» Ґретою.
Мене розчарував цей ідилічний кінець казки, якась абсурдна, еко-утопічна розв'язка. Фінал барона мене сильно здивував.

Цей твір не мейнстрімний.
Якщо вас зацікавить книга, яка поєднує сільський роман, ідилію, казки, жахи, магічний реалізм, політичний трилер, ліву еко-агітацію, утопію, нью-ейдж і друїдів в одну гігантську суміш, сміливо читайте.

Спочатку мої очі зачепилися за обкладинку, яка мені сподобалася. Потім за анотацію, саме моя тема – народні традиції, ритуали, обряди.
І перша частина роману мене не розчарувала, атмосфера чеського села початку 19 ст., всі ці народні традиції та ритуали, які виконувалися протягом року.
Все це показано очима Водяника, водночас міфологічної істоти, сильної, могутньої, яка може ходити по воді, викликати дощ, вбити під час обряду за неповагу до себе. В той же час – він приймає подобу людини - барона-спадкоємця, щоб повернутися в сімейний маєток, де хоче господарювати, наводити лад в навколишніх озерах та млинах.
Барон Йоганес Салмон де Каус повертається з Європи у милі його серцю болота і спостерігає за життям належних йому селян та інших мешканців краю.
Оповідь неспішна, багато описів природи, побуту, релігійних та інших забобонів. Але барон не засуджує те, що бачить, навпаки, навіть приймає участь у ритуалах, які виконують селяни. Цікаві химерні описи поєднання язичницьких та релігійних обрядів, які практикували селяни.
Спостерігає Водяник і за відносинами між людьми, розвитком політичних та суспільних процесів у общині. Урбану вдається крім Водяника створити і інших цікавих персонажів, неординарну дівчину Катержину, яка дуже дратувала місцевих своїми вчинками, в той же час викликала любовнbй інтерес у багатьох чоловіків, так само як і у Водяника. Не менш колоритні сільський священник та вчитель.
Друга частина твору – це вже початок 21 ст. І у жителів цього краю зовсім інші проблеми. Побачивши до якого стану люди довели навколишні землі, Водяник перетворюється на месника, який не зумівши цивілізованими методами спинити нищення природи, стає на бік терору.
Правда, добившись свого, Водяник знову прагне перетворитися на звичайного казкового персонажа, яким лякають дітей. На жаль, друга частина, не дивлячись на всю актуальність екологічної теми, мені видалася не такою цікавою, як перша.
Але першу, більшу частину я точно ще колись перечитаю, вона мені припала до душі.