Всю творчість Бруно Шульца можна розглядати як ремінісценцію тих вражень та переживань, які він виніс зі свого дитинства, що пройшло у патріархальній єврейській родині у Дрогобичі — галицькому місті з його певним укладом життя, традиціями і звичаями. Про це свідчить його друга книжка «Санаторій під клепсидрою», що побачила світ 1937 року і в якій, як і в «Корицевих крамницях», якнайкраще проявився своєрідний стиль Шульца: його незвична манера оповіді, образна мова, соковиті метафори, завдяки чому на сторінках оживає створений творчою уявою письменника міфологічний образ Міста.
Критики називають творчість Бруно Шульца феноменом галицької культури і ставлять його твори в один ряд з творами Марселя Пруста та Франца Кафки.
