Коли читаєш "Цинамонові крамниці" Бруно Шульца, здається, що дивишся на картину й намагаєшся збагнути, що хотів насправді зобразити автор.
Коли підходиш до неї впритул, то фарби змішані, мазки грубі й хаотичні, все пливе перед очима, важко вловити суть. Але відходиш кілька кроків назад і все стає на свої місця. Та варто тільки вглянутись у деталі - знову все змішається.
Кожне слово Шульца - витончене мистецтво. В його речення можна закутуватись, а в абзаци провалюватись. "Цинамонові крамниці" не можна прочитати за вечір, та й не потрібно. Цю збірку оповідань треба смакувати, як найліпше вино. Й точно знати міру.
Лише вчитайтесь: "Заледве розповитий з брунатних димів і ранкових туманів, новий день відразу ж перехилявся в низький бурштиновий пополудень, на мить робився прозорий і золотий, мов пиво, щоб урешті зійти під безліч разів розчленовані фантастичні склепіння кольорових і розлогих ночей."
Анонім
