Про книжку «Та ви жартуєте, містере Фейнман»

Фізика була сенсом життя видатного науковця й педагога, а кожна його лекція перетворювалася на захопливу гру. Утім особистість Фейнмана така неординарна й багатогранна, що заслуговує не меншої уваги, ніж його наукові досягнення. Фізик-теоретик, художник-портретист, віртуозний барабанщик і жартівник, який полюбляв розігрувати друзів та колег і часто сам потрапляв у кумедні ситуації... Ніхто краще за нього не розповість про неймовірно-божевільні пригоди, на які науковця штовхала невгамовна цікавість.

Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться біографіями цікавих особистостей, наукою, а також тих, хто цінує хороший гумор і дотепні життєві історії.

Це вибухова суміш високого інтелекту, мудрості, безмежної допитливості та разючої сміливості.

Відгуки про книжку «Та ви жартуєте, містере Фейнман»

Біографія лауреата Нобелівської премії з фізики Фейнмана — чудова ілюстрація людської цікавості, критичного мислення, уміння залишатися собою в будь-яких ситуаціях, бути простою людиною зі своїми сильними та слабкими сторонами, але при цьому виконувати неймовірну інтелектуальну роботу. – Ілля Філіпов, співзасновник та керівник студії онлайн-освіти EdEra

Читайте ці історії. Перечитуйте знову. Думайте і смійтеся! – Los Angeles Times

Генії бувають двох типів. Звичайні генії роблять щось визначне, але залишають іншим можливість повірити, що ви могли б досягти таких самих результатів, якби достатньо для цього працювали. Водночас є чарівники, і ви й гадки не маєте, як вони це роблять. Фейнман був чарівником. – Ганс Бете, фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії

Оповідь Фейнмана продовжує традиції, які заклав Марк Твен. Автор укотре доводить, що можна сміятися й водночас замислюватися над серйозними темами. – New York Times Book Review

Цитати з книги «Та ви жартуєте, містере Фейнман»

Людям часто здається, що я їх розігрую, а я зазвичай кажу правду, тільки по-своєму — так, що мені ніхто не вірить.

Потім прийшла інша думка: зараз мене верне від фізики, але ж раніше вона давала мені задоволення. Чому вона мені подобалася? Бо я грався з нею. Робив те, що мені подобається, не оглядаючись на те, наскільки це важливо для розвитку ядерної фізики, просто робив те, що давало інтерес і радість. Якось у старших класах я помітив, що струмінь води з крана стає вужчим, і мені стало цікаво, що визначає його форму. Виявилося, що це досить легко зробити. Я не мусив цього робити, це не мало значення для майбутнього науки, хтось уже зробив це до мене. Але мені було однаково, я винаходив усякі штуки і грався з ними у своє задоволення.

— Професор Фейнман? — Що таке?! Я ще сплю! — Вам присуджено Нобелівську премію. Я подумав, вам буде приємно про це дізнатися. Так, але я ще сплю! Подзвонили б уранці, — і поклав трубку. Дружина питає: — Хто там? — Кажуть, я отримав Нобелівську премію. — Та ну тебе, Річарде, хто дзвонив? — моя розумна дружина вже звикла до розіграшів і знає, що не треба вестися, але цього разу я її підловив.