Вперше в Україні та українською. Книга про кожного з нас. Один з шести психологічних романів, який Крісті, за її словами, «писала, як хотіла писати, а для художника нема більшого задоволення, ніж це». Леді Джоан, головна героїня роману, через несприятливу погоду змушена лишитися наодинці з найсокровеннішими думками. На краю цивілізації в безкінечній пустелі вона, немов у ритриті, дізнається про те, чого не розуміла й не хотіла усвідомити, зокрема й себе. Переосмислення відчуттів й власного життя, передусім стосунків з найріднішими, змінює її ставлення до тих, хто поруч і тих, хто вплинув на звичний неспішний перебіг подій, які зринули в пам’яті. Леді Джоан прагнула в цій подорожі побачити незнаний далекий світ, провідати доньку в Багдаді, відволіктися від рутини, але, зрештою, чи несподіванки є просто несподіванками, а не закономірністю?..
Розлука навесні
Автор
Аґата Крісті
Опис
Враження читачів
Роман нагадав мені "Три любові" Кроніна в мініатюрі, з тією відмінністю, що головна героїня тут шкодить не оточуючим, а самій собі.
Джоан, "ідеальна" дружина, матір, господиня (принаймні вона сама так про себе думає), через несприятливу погоду вимушена на кілька днів затриматись в глушині по дорозі додому. Без занять, справ, співрозмовників - один на один зі своїми думками. Ця історія саме про те, куди приведе її ця пора рефлексії та самопізнання.
"Адже набагато легше було вірити в приємні, зручні речі, які хотілося видавати за правду, аніж обтяжувати себе речами, які цією правдою були".
Джоан, "ідеальна" дружина, матір, господиня (принаймні вона сама так про себе думає), через несприятливу погоду вимушена на кілька днів затриматись в глушині по дорозі додому. Без занять, справ, співрозмовників - один на один зі своїми думками. Ця історія саме про те, куди приведе її ця пора рефлексії та самопізнання.
"Адже набагато легше було вірити в приємні, зручні речі, які хотілося видавати за правду, аніж обтяжувати себе речами, які цією правдою були".
По-перше дуже гарна обгортка, кольорові сторінки і трошки незвичний для мене формат книжки. Це привертає увагу і викликає цікавість. Дуже миле оформлення.
Мені сподобалось. Цікаво було читати, як людина чує та бачить лише те, що вона хоче почути та побачити. І лише після довгих роздумів і розглядання ситуації на молекули, можна побачити абсолютно інші сенси в словах та діях. І от здавалось би, головна героїня поглянула на своє життя та стосунки з близькими іншими очима, зрозуміла, як багато вона не хотіла помічати, як це псувало життя її рідних, наскільки вона чужа для своїх дітей. Жінка навіть зрозуміла, що має виправити аби люди, яких вона любить стали трошки щасливішими…. Та коли вона повертається додому у звичні обставини все залишається без змін. Всі ті роздуми, які були в пустелі, здались їй маренням, потьмяніли, забулись і стали зовсім неважливими.
Мені сподобалось. Цікаво було читати, як людина чує та бачить лише те, що вона хоче почути та побачити. І лише після довгих роздумів і розглядання ситуації на молекули, можна побачити абсолютно інші сенси в словах та діях. І от здавалось би, головна героїня поглянула на своє життя та стосунки з близькими іншими очима, зрозуміла, як багато вона не хотіла помічати, як це псувало життя її рідних, наскільки вона чужа для своїх дітей. Жінка навіть зрозуміла, що має виправити аби люди, яких вона любить стали трошки щасливішими…. Та коли вона повертається додому у звичні обставини все залишається без змін. Всі ті роздуми, які були в пустелі, здались їй маренням, потьмяніли, забулись і стали зовсім неважливими.
Я закохана у те, як пише А.К. і детективи, і психологічні романи! Це друга книга саме в цьому жанрі Крісті, що мені довелось читати.
І є в них, цих романах, є щось абсолютно особливе, що відокремлює їх від багатьох інших!
Таке неймовірне «натяжіння», така атмосфера, такий невимовний тиск, від якого сльози на очах і шалена емпатія до героїв…
В моєму випадку, цей «психологічний» роман виявився, мабуть? надто психологічним, адже підключаючись до внутрішніх роздумів головної героїні, ніби сама пережила моменти переосмислення, трансформації та пошуку свободи.
Неймовірна річ. Прооосто неймовірна.
Завтра йду за третім романом і як вже болісно усвідомлювати, що А.К. не так і багато їх написала...
І є в них, цих романах, є щось абсолютно особливе, що відокремлює їх від багатьох інших!
Таке неймовірне «натяжіння», така атмосфера, такий невимовний тиск, від якого сльози на очах і шалена емпатія до героїв…
В моєму випадку, цей «психологічний» роман виявився, мабуть? надто психологічним, адже підключаючись до внутрішніх роздумів головної героїні, ніби сама пережила моменти переосмислення, трансформації та пошуку свободи.
Неймовірна річ. Прооосто неймовірна.
Завтра йду за третім романом і як вже болісно усвідомлювати, що А.К. не так і багато їх написала...