Перші 15 життів Гаррі Оґеста

"Я пишу це повідомлення для тебе.
Мій вороже.
Мій друже.
Ти вже повинен усе зрозуміти.
Ти програв"

Цитата, якою відкривається книга, особливо чіпляє. Може тому що в цей момент думаєш про наших ворогів? Вони вже знають. Вони програли.

Але це ліричний відступ, адже "Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґеста" зовсім не про війну і не про сьогодення. Вона про час і вміння ним користуватися. Про людські амбіції, спробу пограти в богів і наслідки цих фатальних ігор.

"Мене звати Гаррі Оґест. Я народився в перший день нового, 1919 року на станції Бервік-апон-Твід, і я пам'ятаю...усе". Така оказія буде траплятися з Гаррі 15 разів, адже після кожної смерті він народжується знову в тому самому місці в тій самій родині в той самий час, пам'ятаючи попередні життя. І наново проживає все, сподіваючись спочатку збагнути - що з ним не так, а потім - що не так зі світом. Бо світ доходить кінця і ці чутки діти постійно передають старим людям, які помирають, щоб звістка дійшла через покоління до інших калачакра - своєрідних мандрівників у часі, членів клубу "Кронос".

Мене направду захопила ця історія з нальотом наукової фантастики, філософії і пригод. В ній достатньо і динаміки, і спокійних роздумів, а гострі дружньо-ворожі стосунки Гаррі і Вінсента чимось нагадали героїв книги/фільму "Престиж". Науки мені тут було дозовано (нема конкретики - нема проблем 😅), тож хай її наявність вас не лякає. Натомість шанувальників романтики може трохи засмутити відсутність яскравої любовної лінії, але і їй все ж знайдеться місце.

Загалом тема прискореного розвитку технологій і їх впливу на людство доволі актуальна, як і демонстрація божевілля однієї людини, здатної при можливості загубити тисячі життів. А ще тут з'явиться росія [так, мене теж покоробило], але є досить кльова цитата, яка описує реальність наших сусідів: "Втекти з росії було складно, і я розумів, що смерть - найпростіший вихід". Здається, сьогодні це тільки підтверджується.

Якщо ви шанувальник теми подорожей у часі, то книга точно зачепить, як зачепила мене. І точно посприяє роздумам, адже:

"Час завжди був проблемою в клубі "Кронос". Ми завжди мали його забагато і так і не навчилися це цінувати".

Не певен що краща року, але місяця так точно, шукав ще книги українською цього автора, не знайшов, а жаль.