Музика, книжки, памяять – те, що допомагає головному герою вистояти в мандрах «у пошуку втраченого себе». Поствоєнна Сербія, відлік часу розпочинається у 2004 році. Але дороги, автобуси, поїзди, передмістя, бензозаправки на автомагістралях – це лише декорація, так само, як і привиди командирів і солдат на плацу залишеної військової частини. Насправді дія роману може відбуватися у будь-якому просторі, а спогади тут переплітаються з сучасністю і формують її. Це розповідь про самотню, травмовану суспільним і родинним життям людину, яка шукає свого шляху до самовизволення.
«Це все для того, щоб розум у безперервному ваганні й русі дійшов до своїх крайніх меж, до глухого кута: потім стається вибух, саторі, просвітлення».
Срджан Срдич (1977) – один із найталановитіших представників молодшої генерації сучасної сербської літератури. Переможець конкурсу на найкращий прозовий твір часопису «Улазніца» (2007), лауреат премії імені Лази Лазаревича за найкраще неопубліковане сербське оповідання 2009 року. Нагороджений стипендією імені Борислава Пекича (2010). За книгу оповідань «Espirando» (2011, українське видання – 2013) отримав премію імені Біляни Йованович, а також премію імені Едо Будіши за 2011 рік. Твори Срджана Срдича перекладені англійською, албанською, угорською, румунською, польською та українською мовами.
