Червоне і чорне

Це була моя третя спроба прочитати цей роман. І я взялася ґрунтовно - прослухала виставу за мотивами сюжетної лінії кохання, ознайомилася з історією написання твору (на реальних подіях), тому усе й вийшло. Але маю великі сумніви, що у мене були шанси зрозуміти цей твір у школі)

Про що? Про кілька років життя молодого Сореля, який вийшов з низів, але хотів досягти вершин. Його кумиром був Наполеон, а у душі панували, перемішуючися та не даючи йому спокою, - розрахунок, невпевненість, любов, ненависть, честолюбство, смиренність... У героєві палами непідробні пристрасті - від бажання носити військовий мундир (червоне) до навчання на священника (чорне). А життя пропонувало напівтони.

"— Ви їздили ось за цим орденом, — сказав маркіз. — Я не хочу, щоб ви розлучались з своїм чорним костюмом, але я звик до вільнішого тону розмов, що я веду з людиною у синьому вбранні. Запам'ятайте, що коли я бачитиму на вас цей орден, ви будете для мене молодшим сином мого друга герцога де Реца, юнаком, який, сам того не відаючи, уже півроку посідає дипломатичну посаду. Але зауважте собі, — додав маркіз дуже серйозно, перебиваючи слова подяки Жюльєна, — що я ні в якому разі не хочу змінювати ваше звання."

Але, як би то не дивував мене, сучасну жінку, цей юнак, свого часу він мав багато поціновувачок. Його миловидна зовнішність і начитаність досягали жіночих сердець. Найголовніші любовні зв'язки стосувалися жінок, яких він не мав би ні любити, ні спокушати. Хоча, хто кого спокушав - те ще питання. Тим більше, що обидві дами відрізнялися душевною екзальтацвєю та такою ж поведінкою.