Дослідження присвячене історії поляків, що мешкали в Україні на зламі XIX та XX століть, у період між двома великими світовими війнами, а головно їхньому впливові на культуру та розвиток українського суспільства за цих складних часів. До сфери інтересів авторів потрапили українські губернії, що адміністративно охоплювали території, розташовані переважно на лівому березі Дніпра, на яких не існувало компактного польського поселення, а колонії, що утворилися згодом, були наслідком міграційних процесів. Автори розвінчують міф, що єдиною причиною переселення були репресії царської Росії.
Показано, що причиною цих рухів було розмаїття подій, політична, соціальна й економічна ситуація, що значно впливала на міграційні процеси. У праці дуже докладно розглядається чисельність, розмір, соціальний склад і динаміка розвитку польських поселень на згаданій території, підкреслюється, що усі ці чинники залежали зазвичай від привабливості певного регіону.
Хронологічні рамки монографії досить чіткі: за відправний пункт прийнято 1832 р., коли в Харкові була створена римо-католицька парафія, що становить поворотний момент у процесі формування польських колоній на цих теренах, а за кінцеву дату – підписання мирного договору між Річчю Посполитою і радянською Росією в Ризі в березні 1921 р.
