Танці в масках

Як для людини, яка в контексті Кореї та корейської мови, місцями мені було боляче читати, хоча все рівно дуже цікаво.

Класно було читати про українку в Кореї, особливо порівняння Сеулу з Троєщиною хахахахахахах
Те, що мене тригерило кожного разу: в корейській мові немає ієрогліфів! це літери. Коли літери «ієрогліфами» називає Неллі, або інші іноземці, це ще я можу стерпіти. Однак, коли кореянка (вчителька корейської для іноземців) називає їх ієрогліфами - мене тіпає.
В книзі Корейські слова написані англійськими літерами, назви вуличок неправильно написані - ред флег. А ще переклади корейських фраз неправильні. (Я в шоці чому це не перевірили)
Тут часто згадується росія. Мене радує, що хоча б більшість згадок з негативним змістом. (А книга була написана в 2006 (здається))

Сюжет не те щоб прям супер захопливий, але я книгу прочитала дуже швидко і мені було цікаво. Було багато філософських фраз, над якими можна задуматись. Головна героїня Неллі здалась мені не те щоб супер розумною, а місцями навіть супер тупою. Мей, як кореянка здалась цікавою, думки людини зі сходу - це явно не те, до чого звикли ми.

Я б точно рекомендувала почитати цю книгу, тим хто цікавиться Кореєю, бо в ній розкриваються культурні аспекти Кореї (щось застаріле, щось досі актуальне), неочевидно порівнюється схід та захід.

А ще, так як ця книга написана жінкою, від жінки, тут багато саме жіночих роздумів про чоловіків (які я впевнена вони б не оцінили), тому не думаю, що чоловікам сподобається.