Як для людини, яка в контексті Кореї та корейської мови, місцями мені було боляче читати, хоча все рівно дуже цікаво.
Класно було читати про українку в Кореї, особливо порівняння Сеулу з Троєщиною хахахахахахах
Те, що мене тригерило кожного разу: в корейській мові немає ієрогліфів! це літери. Коли літери «ієрогліфами» називає Неллі, або інші іноземці, це ще я можу стерпіти. Однак, коли кореянка (вчителька корейської для іноземців) називає їх ієрогліфами - мене тіпає.
В книзі Корейські слова написані англійськими літерами, назви вуличок неправильно написані - ред флег. А ще переклади корейських фраз неправильні. (Я в шоці чому це не перевірили)
Тут часто згадується росія. Мене радує, що хоча б більшість згадок з негативним змістом. (А книга була написана в 2006 (здається))
Сюжет не те щоб прям супер захопливий, але я книгу прочитала дуже швидко і мені було цікаво. Було багато філософських фраз, над якими можна задуматись. Головна героїня Неллі здалась мені не те щоб супер розумною, а місцями навіть супер тупою. Мей, як кореянка здалась цікавою, думки людини зі сходу - це явно не те, до чого звикли ми.
Я б точно рекомендувала почитати цю книгу, тим хто цікавиться Кореєю, бо в ній розкриваються культурні аспекти Кореї (щось застаріле, щось досі актуальне), неочевидно порівнюється схід та захід.
А ще, так як ця книга написана жінкою, від жінки, тут багато саме жіночих роздумів про чоловіків (які я впевнена вони б не оцінили), тому не думаю, що чоловікам сподобається.
Анонім
Чарівна різдвяна книга! Оповідання Олени Пчілки «Маскарад» – тепер моє улюблене! Я наче побувала в зимовому сніжному Києві 1900-х років. Звісно, в книзі є й інші атмосферні оповідання, які особливо приємно читати в різдвяний період. Таку книгу хочеться берегти і перечитувати улюблені твори перед святом Різдва.
Анонім
Вже, можливо, не дуже актуальний цей відгук, адже зима добігає кінця, але от дочитала лише вчора. Бо знайомство з цією збіркою тривало понад 2 місяці. Я відкривала та читала 1-2 оповідання про Різдво. Звичайно, "Ніч перед Різдвом" Гоголя відома усім, а далі величезна кількість нових історій від відомих для мене та навіть не дуже авторів. Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий та багато інших писали про Різдво. Часто сумні, але зворушливі та щирі історії про очікування свята, про ялинки, гостини і голодні роки, традиції та 12 страв, про час іноді веселий для когось, а для інших трагічний. Кожне оповідання відгукнеться, знайдуться улюблені.
Дуже приємно, що додали кілька творів від сучасних авторів — Юрія Андруховича та Тараса Прохаська. Любко Дереш, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш та Галина Осадко написали спеціально для збірки. Сучасне Різдво багатьох українських родин — із сумом, болем, втратами та очікуванням перемоги над ворогом.
"Різдво,1972" Дереша про свято у Калинців мене вразило до глибини душі. Ворог нищив українські сім'ї не з 2014 і 2022, а десятки років до цього. Та навіть століття.
Неймовірне видання, яке варте бути в кожній домашній бібліотеці, доповнюють красиві атмосферні ілюстрації. Недарма наклад у 8100 примірників просто розлетівся.
А як тільки побачите, що є новий, то купуйте, щоб потім не жалкувати.
Анонім
Котолог
