Воля. Спадок професора Пулюя

І жанром, і пригодами, і сюжетом книжка найбільше припаде до душі напевне підліткам і молодим людям. Бо пригод, любовних перепитій та переживань, погонь, утеч, таємничих загадок у ній хоч греблю гати. Мар’ян (зверніть увагу на цього Малого, не все з ним так просто)), Роман (Чорний запорожець, військовий) і Петро (науковець) за наказом уряду молодої Української держави відправляються з Києва до Праги, щоб привезти звідти самого Пулюя, або ж хоча б креслення професора, здавалося, щоб мало піти не так.. Але це ж неспокійний 1918 рік, тут і смертельні перегони із зомбі, секта окультистів, і вороги молодої України, і пандемія іспанки втрутилася і ще особисті любовні переживання героїв. Тож подорож вийшла небезпечна, жвава, дуже насичена подіями. Читається все на одному подиху.

Що мені сподобалося, то це чудова атмосферна обкладинка, і те, як майстерно Ігор Сілівра реальні історичні події та історичних персонажів використав в альтернативній реальності (наприклад бій з «біляками» перетворився не просто в бій з людським ворогом, а в бій із зомбі (ненавиджу зомбі), і наші герої вправно із ними справилися за допомогою новітніх досягнень українських вчених того часу. Дуже сподобалося, що автор не обмежився просто згадками про тих, чи інших історичних діячів, а приділив їх персонам хоча б трохи часу на сторінках роману: Петлюра у нас голова контрозвідки, сподобався Василь Вишиваний, навіть юна Оленка Теліга (за що окрема автору подяка) дуже жвава і симпатична дівчинка, яка допомагає наших героям). І багато-багато інших: Сікорський, Винниченко, Грушевський, Кривоніс, родина Пулюя, урядовець та професор Іван Шовгенів (батько Олени Теліги) та інші. А також детально розказано про винаходи того часу, які допомагали нашим героям боротися зі злом, з хворобами ( електрорушниця для зомбаків, або чого вартий, наприклад, пеніцилін, який мольфар виготовляв на скислому пиві у Карпатах, чи слиз жаби, яку потрібно було тримати у роті, або інші, не менш дивовижні альтернативи сучасним винаходам).

Сподобалося, що завдяки гарним діалогам книжка читається легко, швидко. Фінал історії теж цілком можна вважати позитивним. І як пише сам Сілівра у передмові, що хоча писав про минуле, періодично здавалося, що він пише про сучасне, але в інших декораціях: боротьба за незалежність, ті ж проблеми з українським зерном, що і зараз, іспанка, боротьба із тим же сусідом в тих же локаціях… Та й юні герої нашого роману мають ті ж особисті переживання, які напевне матимуть всі молоді люди у всі часи… Так що книжку рекомендую для читання людям будь-якого віку, кожен знайде в ній щось цікаве саме для себе.

І хочу ще багато подібних книжок, де буде фантастика та історія саме в українських і не лише українських, локаціях і з українськими героями.