Злиденний молодий письменник із Христіанії намагається заробити на прожиток написанням статей до місцевої газети. І хоч теми добирає не зовсім вдалі, а розраховані на тонких поціновувачів, усе ж подеколи йому таланить видобути трохи грошей на кілька днів прожитку. Одначе одіозність характеру й постійний голод спонукають літератора до безглуздих учинків і пустощів. У свідомості напівголодного одинака зринають еротичні фантазії й у кожній стрічній він бачить ідеал вимріяної красуні, яка буцім мешкає в замку Ілаялі. Чи втілиться ця фантазія в реальність? Чи напише митець незрівнянний літературний шедевр? Чи роздобуде копійчину на прожиток і дасть раду своєму непереборному й невситимому голоду?
Голод
Автор
Кнут Гамсун
Опис
Враження читачів
"Голод" Кнута Гамсуна — крик самотньої свідомості, що став класикою
"Голод" — не просто перший великий роман Кнута Гамсуна, а його найвеличніший твір, той, що визначив обличчя модерністської літератури й значною мірою передбачив екзистенціалізм як напрям. Це книга, яка й досі залишається болісно актуальною, жорстко чесною й глибоко особистісною.
Головний герой — безіменний молодий письменник, що блукає вулицями християнії (сучасного Осло), борючись із голодом, злиднями та власним внутрішнім розпадом. Але це не соціальний роман про бідність — це роман про свідомість, про внутрішнє життя людини, яка, залишившись наодинці з собою, з простором, з реальністю, намагається зберегти гідність, розум і віру у власну вартість.
Гамсун творить блискучий внутрішній монолог — стиль, який згодом підхоплять Вірджинія Вулф, Джойс і Фолкнер. Його мова — гостра, іронічна, імпульсивна; його персонаж — розірваний між гордістю й приниженням, між бажанням і відразою, між творчим поривом і повним знесиленням. Це літературний образ людини, що постійно балансує на межі — не лише голоду фізичного, а й голоду духовного, екзистенційного.
Кнут Гамсун одним із перших зобразив людину як складну, суперечливу істоту, що не піддається простому моральному чи соціальному аналізу. І саме цим він став провісником екзистенціалізму — задовго до Камю, Сартра і Беккета. Він не пропонує філософських схем чи готових відповідей — він показує досвід існування як такий: болісний, незрозумілий, але до глибини справжній.
"Голод" — це роман, який читається як сповідь, як виклик і як музика. Він вражає, ламає, очищає. І, без сумніву, це найкращий твір Гамсуна, та книга, з якої починається вся модерна література ХХ століття. Без неї — не було б багатьох інших.
"Голод" — не просто перший великий роман Кнута Гамсуна, а його найвеличніший твір, той, що визначив обличчя модерністської літератури й значною мірою передбачив екзистенціалізм як напрям. Це книга, яка й досі залишається болісно актуальною, жорстко чесною й глибоко особистісною.
Головний герой — безіменний молодий письменник, що блукає вулицями християнії (сучасного Осло), борючись із голодом, злиднями та власним внутрішнім розпадом. Але це не соціальний роман про бідність — це роман про свідомість, про внутрішнє життя людини, яка, залишившись наодинці з собою, з простором, з реальністю, намагається зберегти гідність, розум і віру у власну вартість.
Гамсун творить блискучий внутрішній монолог — стиль, який згодом підхоплять Вірджинія Вулф, Джойс і Фолкнер. Його мова — гостра, іронічна, імпульсивна; його персонаж — розірваний між гордістю й приниженням, між бажанням і відразою, між творчим поривом і повним знесиленням. Це літературний образ людини, що постійно балансує на межі — не лише голоду фізичного, а й голоду духовного, екзистенційного.
Кнут Гамсун одним із перших зобразив людину як складну, суперечливу істоту, що не піддається простому моральному чи соціальному аналізу. І саме цим він став провісником екзистенціалізму — задовго до Камю, Сартра і Беккета. Він не пропонує філософських схем чи готових відповідей — він показує досвід існування як такий: болісний, незрозумілий, але до глибини справжній.
"Голод" — це роман, який читається як сповідь, як виклик і як музика. Він вражає, ламає, очищає. І, без сумніву, це найкращий твір Гамсуна, та книга, з якої починається вся модерна література ХХ століття. Без неї — не було б багатьох інших.