Комікс про дорослішання дівчинки у антиутопійній версії Північної Америки, якою править фанатично релігійна диктатура. Пташеня, носителька таємничого гену реінкарнації, провела своє життя серед бійців опору. Коли Церква викрадає її мати, вона вирушає у подорож, щоб її знайти, а в процесі відкриває в собі нові сили і починає знаходити елементи свого втраченого минулого. Гострі, переповнені деталями ілюстрації Бертрама висвітлюють контраст між природою і технологією, опресивною ідеологією та мітами, які можуть нас урятувати, а Дарсі ван Полґіст снує історію про родину, ідентичність і формування особистості у жорстокому суспільстві.
Пташеня
В наявності
500 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
500 грн
1
Про книжку
Код товару
101515
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
Little Bird
Перекладач
Ната Гриценко
Ілюстрації
Ієн Бертрам
Кількість сторінок
206
Формат (мм)
180
x 270
Вага
0.714
ISBN
9786177818204
Опис
Враження читачів
десь ближче до кінця мене наздогнало відчуття практично екстазу, коли чергова розчлєньонка у сюжеті вклалася у порубану рамочку і стало харашо.
Отже, на території США, як обично, суцільний триндець, але цього разу із присмаком ватиканщіни: світом керує довбанутий на всю голову культ Христа, який традиційно під нуль викошує геть усе, що не вкладається у прокрустове ложе віри за виключно їх лекалом. Причому, коли я кажу "під нуль", я буквально маю на увазі випалену пустелю із деінде пролітаючим радіоактивним попелом. Настала черга Канади вливатися у "щасливе коло віруючих", і в довбанутих церковників майже все виходить, якби не мала дівчинка.
І так, я звісно, що знайшла до чого додовбатися 🙃 Бо і логіки місцями нуль від слова "черешня", і деякі лінії тупо закинуті, хоча були б цікаві у розвитку, і взагалі непояснено геть нічо про те, як вони дійшли до жізні такой. Але! Але попри це мальопис заслуговує на увагу за безліч твістів, чорнющій (все як я люблю!) гумор і загальну тарантинівську "кров-кішки-почленувало" атмосферу
Отже, на території США, як обично, суцільний триндець, але цього разу із присмаком ватиканщіни: світом керує довбанутий на всю голову культ Христа, який традиційно під нуль викошує геть усе, що не вкладається у прокрустове ложе віри за виключно їх лекалом. Причому, коли я кажу "під нуль", я буквально маю на увазі випалену пустелю із деінде пролітаючим радіоактивним попелом. Настала черга Канади вливатися у "щасливе коло віруючих", і в довбанутих церковників майже все виходить, якби не мала дівчинка.
І так, я звісно, що знайшла до чого додовбатися 🙃 Бо і логіки місцями нуль від слова "черешня", і деякі лінії тупо закинуті, хоча були б цікаві у розвитку, і взагалі непояснено геть нічо про те, як вони дійшли до жізні такой. Але! Але попри це мальопис заслуговує на увагу за безліч твістів, чорнющій (все як я люблю!) гумор і загальну тарантинівську "кров-кішки-почленувало" атмосферу