Файно і з гумором! Люблю книги, де кожна окрема історія має свій сюжет, а в останній главі, вони переплітаються між собою. Ось ця саме така. На обряд, вірніше церемонію зняття прокляття з Дому Грому і Ключів, зʼїхалися всі, І Леся зі своїм кровопивцею, Настя з демоном (і навіть його блудний батечко знайшовся), Марта з Лордом і його любим і дорогоцінним Мурчиком (куди ж без цього кота, що насправді якась там фіг зна яка хтонь, що вічно суне носа, куди не треба), і, звичайно ж, Яся, правда сама, без стоматолога, зате з дядечком Якимом, тим самим предком-духом, що взявся налагодити її особисте життя. Про кожного з них ми читали окреме оповідання, і, чесно скажу, було весело, іноді до колік. Особливо, коли Лорду Дому Грому і Ключів явився суджений. Відчула себе як «Леся, три курки і Нельсон», тільки вони переживали стрес, а мене розбирав сміх. Взагалі з гумором у авторки дуже класно. Із задоволення почитала б повноцінний роман.

Це той випадок, коли в одній книзі настільки сумбурно й геніально змішані наш світ і фантастика, що ти просто сидиш і кайфуєш 🤣 Тут тобі і фейрі, і вампіри, і бабця з рушницею, і Tinder… Серйозно, що ще треба для ідеального вечора? 😅 Ця книга — суцільний хаос у найкращому сенсі цього слова. Вона не змушує шукати глибокі сенси чи розкладати сюжет по поличках. Вона створена для того, щоб мозок відпочив, а ти просто розслабився і насміявся від душі. Для мене це було щось абсолютно нове, незвичне й дуже атмосферне. І знаєте що? Мені однозначно хочеться ще 🤗

Класна і весела книга для хорошого проведення часу) Розслабляє, дає можливість відчути той самий вайб сімейних застіль і вічних питань) Дуже сподобалось, гиготіла весь період прочитання.

Не скажу, що у мене був захват, але враження залишились позитивні)

В цілому, хороша книга. Вона приємна, неспішна, тут чудовий гумор, і він такий знайомий, такий наш. Я декілька разів налякала чоловіка диким реготом ? Мені хотілось записати ці дотепні жарти і перечитувати)) Сподобалось також, що буденність ненавʼязливо так перетинається з магією. Посеред звичайного діалогу бац! «Шабаш», «відьмити», «приворот»…це круто ? Тут Марина дуже переживає через свою асексуальність і цього аж багато, але не вистачило розвитку. Хотілось, щоб вона, наприклад, в Пласті або магії знайшла свою точку сили, але цього мені було трохи замало. І фрагментарні події додавали таке враження. ? Хоча персонажі тут нівроку!) Орися це та сама подруга, як гроза інтровертів, джерело позитиву і енергії, класна панянка. З Елізою відчувала певну спорідненість через мовну ситуацію в сімʼї де французька українська і англійська всі вперемішку використовуються) А Марина розчулює своїми переживаннями і тривожністю, бо хто з нас їх не має? Книжка залишила теплий і приємний післясмак ?

"Діва, матір і третя" — для мене 10/10 і точне попадання в мій гумор. Тепер це автокупуєма авторка? Смішна, жива й дуже тепла історія про буденне життя з дрібкою магії. Студентство, дружба, Пласт, відьомство, прийняття себе. У книжці дуже точно передане відчуття студентства, дружби й молодості — того часу, коли життя хаотичне й непросте, але енергії ще з надлишком. І, звісно, відьма Орися - то ??

Це цікаво написане гумористичне янґ-едалт фентезі, з яким я навіть трохи поринула у свої студентські роки, привіт Тернопільський політех. Тим більше, що і в мене була університетська подружка-торнадо, про яку якби сказали, що зламала руку, то я б теж спочатку перепитала "Кому зламала?" Про навчання тут мало, але більше і не треба було. Особисті переживання і описані перипетії з життя Марини, Орисі та Елізи набагато цікавіші, хоча я впевнена, авторка би і університетські будні за бажання описала так, що було б читати-не відірвати. Оригінальна і цікава система магії, концепція вивороту світу, межі між ним і нашим світом і те, як звідти черпають магію — насправді не зрозуміло до кінця, але це такий авторський прийом, коли закономірності світобудови розкриваються поступово, з книги в книгу. Дещо більше Юлія Нагорнюк розповіла про ці нюанси на презентації і обіцяла, що ще більше занурення і подробиць буде у наступних частинах циклу. І буде про Тернопіль, що мене особисто дуже тішить! Здивувало, що авторка сама не ПЛАСТунка, їй вдалося так з любов'ю описати цю організацію. А ще однозначно сподобається фанатам Толкіна і, кажуть, Пратчетта (останнього я не читала, але тепер збираюсь). Ну а рядки пісень "чому в мене ціла купа дивних речей..." і "не здавайся смутку в полон..." я ще після прочитання в голові кілька разів проспівала. Сучасні ж підлітки мають змогу для себе переслухати дещо з трохи олдскульного вже. Рекомендую однозначно, особливо коли хочеться почитати про жіночу дружбу-сестринство і пореготати (Ориська, до речі, в наступних частинах, ближчих до сьогодення, могла б бути топовою стендаперкою) Наостанок - якось останнім часом все частіше розумію лилика, який любив мистецтво, але його дратували люди. Я б з ним політала по світу по виставках і музеях?

"Відпочивальна" книжка, не напружує мозок, а, навпаки, дає можливість розслабитись і просто зануритись в сюжет. Сподобалось, що події відбуваються в сучасному Києві та його околицях, та й взагалі - легке таке побутове українське фентезі. Про трьох дівчат, віком трохи за 20, які проживають свої життя з типовими проблемами, як то: заміжжя, робота, пошук себе, відношення з батьками. І все було б банально, але дівчата - відьми. Отже, хороша книга з гумором і цікавим сюжетом.