📚 Знаєте ці книги, які відкриваєш просто «почитати трошки», а потім раптом виявляєш, що вже пізня година, завтра справи, але… ще один розділ? А потім ще один. І ще. Ну от. Це вона 😄 Мені сподобалося тут практично все. ✨ Герої - прекрасні. Живі, харизматичні, зі своїми тарганами, помилками, характером і тією самою хімією, за якою цікаво спостерігати. 😂 Гумор - окрема любов. Легкий, доречний і такий, що кілька разів ловила себе на усмішці просто посеред читання. ❤️ А стосунки… О, тут є про що поговорити. Не просто «вони зустрілися - закохалися - жили довго і щасливо». Тут є емоції, непорозуміння, вибір, страхи, минуле, близькість і багато моментів, у яких можна впізнати себе або когось із знайомих. І ще мені дуже сподобалося, що книга не намагається бути чимось надзвичайно складним. Вона просто цікава. Така, яку читаєш із задоволенням, відпочиваєш головою і при цьому отримуєш і сюжет, і емоції, і симпатію до героїв. Коротше, я не знаю, що тут ще аналізувати. Сподобалось. Дуже. ⭐️ Оцінка: 5/5 І так, я готова рекомендувати цю книгу всім, хто хоче трохи посміятися, трохи понервувати за героїв, трохи повірити в кохання і просто отримати задоволення від читання ❤️📖

Де мій Рома з букетом соняшників? 🥺🌻 Я думала це буде легкий і милий ромком про колишнього, а виявилось все набагато глибше. Я злилась і хотіла придушити того Дена з перших сторінок (покидьок і досі бісить😤), місцями я смілась і ностальгувала та ловила себе на думці, що маю схожість з Ліною (не зовнішність). Сцени, де згадується село і бабуня, я читала з мокрими очима і часом посміхалася крізь сльози…. Ця історія проникла до глибини душі і завершувала я читати її вмиваючись слізьми❤️‍🩹 Тепер я фанатка Лаби☺️

Непогана історія, але те, як йде часова лінія, не дуже мені сподобалось. Читається легко, наче є якийсь натяк на розумні думки про вміння підтримувани та здатність приймати підтримку, турботу про себе й оце все. Але сказати, що прям вразила книга не можу.

Неймовірний мій перший український ромком🔥 І, здається, годі було придумати кращий початок знайомства з цим жанром. Ця книга відкрила для мене ще один портал української літератури. Я завжди думала, що ромкоми трохи не моє, але тут усе склалося настільки природно, що від книги мене зовсім не «ромкомило» у звичному сенсі цього слова. Найцікавіше, що читала я її восени, коли за вікном було холодно й дощило. А книга ніби розбризкувалася літніми бризками моря. Завдяки їй посеред осені я прожила ще один маленький тиждень літа. Дуже сподобалося, як авторка передала атмосферу українського села. Під час читання я ніби ненадовго повернулася у дитинство. Було так тепло, затишно й по-рідному, що це відчувалося майже фізично. Окремо усміхнула несподівана поява італійців 😄 Зовсім не очікувала такого повороту. А ще після цієї книги я по-іншому подивилася на соняхи. Вони стали для мене не просто квітами, а чимось значно символічнішим. Ми звикли, що романтику часто пов'язують із трояндами, але тут соняхи зайняли особливе місце в історії. І, мабуть, саме це стало для мене родзинкою ромкому. Він написаний настільки по-рідному: з нашим гумором, побутом, людьми й атмосферою, що не виникає відчуття, ніби читаєш історію, яка могла статися будь-де. Вона могла статися саме тут.

4/5 Це така тепла, літня, справжня і дуже щира історія. Вона про дружбу, родину, кохання і те, як страшно буває дозволити собі кохати й бути коханою. Рія. Старша донька, яка звикла все тягнути на своїх плечах, завжди брати ситуацію у свої руки, усе розрулювати й розставляти по місцях. Це та сама подруга, яка планує й організовує подорожі, пам'ятає про все і не боїться відповідальності. Вона глибоко піклується про тих, кого любить, і, мов ведмедиця, готова захищати своїх людей. Але часто бере на себе надто багато й зрештою починає хитатися під вагою цієї відповідальності. Лесик стає її безпечним місцем — людиною, поруч із якою можна розслабитися, видихнути й хоча б ненадовго послабити контроль. Лесик. Турботливий, терплячий, надійний, спокійний і стабільний. Він той, хто обійме, вислухає, підтримає, не тиснутиме і просто буде поруч. Той, хто своїми вчинками, тихою присутністю й уважністю до дрібниць доводитиме своє кохання. Він — це довготривалі стосунки, впевненість у майбутньому, теплі обійми й затишні вечори. Їхня історія розпочалася з дружби й повільно, рік за роком, переростала у щось більше. Рія тікала від стосунків, боялася, що вони позбавлять її незалежності, що вона перестане бути собою, що її гіперопіка та тривожність зруйнує все те хороше, що будувалось роками. І Лесик якраз показував їй протилежне: справжнє кохання не забирає свободу, а дає відчуття безпеки. Їхні взаємодії сповнені хімії, взаємної пристрасті, вразливості і довіри. Дружба в цій книзі просто прекрасна. Затишні посиденьки в барі, жарти від яких смієшся до сліз, задушевні розмови, постійна підтримка, і люди, які стали другою сім'єю. Я дуже полюбила їхню "банду" і не хочу з ними розлучатись. Сім'ї обох героїв теж чудові. Хоч з мамою Лесика було мало взаємодій, але її знайомство з Рією і теплі посиденьки з сусідами мене розчулили до сліз. Це було так душевно, колоритно і по-справжньому, що я не могла втриматись, щоб не заплакати. Батьки Рії теж сподобались, я насолоджувалась тим як вони завжди діяли спільним фронтом, їхньою цілковитою підтримкою, ненав'язливою турботою і здатністю йти на компроміси. Так, вони теж робили помилки, але вміли їх приймати і вибачатись. То чому ж не 5? (Обережно, можуть бути мікро-спойлери) По-перше, тому, що я не люблю троп від друзів до закоханих, який триває роками і проходить через інші стосунки та інших людей. По-друге, мені не подобається, коли один закохується і усвідомлює свої почуття набагато пізніше за іншого. Це просто не моя історія, тому я дуже боялась братись за читання, коли дізналась, що тут таке буде. Я хотіла відчути метеликів у животі, попискувати від радості і дригати ніжками через взаємодії героїв. А натомість тільки засмутилась. Найбільше сподобалась остання частина книги, коли стосунки Лесика і Рії вийшли на новий рівень. Але хотілось більше таких моментів, бо відчуття, ніби переді мною помахали сосіскою, дали маленький кусь і забрали. Я не проти побачити ту гіперопіку, про яку згадувала Рія по відношенню до Лесика, а не лише до Ліни. Навіть виникло бажання перечитати першу частину, і ловити там взаємодії героїв, як крихти хліба😂. Якщо оцінювати об'єктивно, то друга книга безумовно краща за першу, хоча б тим, що тут не було так багато кліше і вона відчувається більш справжньою і реальною. Але історія Ліни і Роми мені емоційно ближча❤️

Якби можна було поставити 100⭐️, то я б поставила їх. «Усі персонажі вигадані, або ні» - це неймовірний український ромком, який вартує уваги. Після прочитання книги я сиділа і думала, а де мій Рома з букетом соняшників? 🥺🌻 Я думала це буде легкий і милий ромком про колишнього, а виявилось все набагато глибше. Я злилась і хотіла придушити того Дена з перших сторінок (покидьок і досі бісить😤), місцями я смілась і ностальгувала та ловила себе на думці, що маю схожість з Ліною (не зовнішність). Сцени, де згадується село і бабуня, я читала з мокрими очима і часом посміхалася скрізь сльози…. Ця історія проникла до глибини душі і завершувала я читати її вмиваючись слізьми❤️‍🩹

дуже сподобалась історія та персонажі)) Ліна та Рія підкорили моє сердечко такі вони теплі, кумедні, особливі, а головне - реальні мене дуже зворушили звʼязок між друзями, а також стосунки Ліни з бабусею, це те, що гріло душу впродовж всього читання) обовʼязково читатиму наступну частину

🌟український сетинг 🌟від друзів до коханців 🌟власник бару і архітекторка 🌟подвійний пов 🌟«чорна кішка & золотистий ретривер» 🌟він закохується перший 🌟різниця у віці 7 років у центрі сюжету найкращі друзі – Рія та Лесик, які здаються надто різними, щоб стати парою. Річ архітекторка, яка всіма силами уникає серйозних стосунків, бо переконана, що вони лише забирають свободу. Лесик власник бару, спокійний, турботливий і той самий «зелений прапорець»🤭 але одна ніч змінює їхню дружбу, і відтоді обом доводиться вирішувати, чи варто ризикувати тим, що вони вже мають, заради чогось більшого. найбільше мене підкупили саме персонажі. їхні діалоги, жарти, підколи та взаємодія виглядали дуже живими, а подвійний пов дозволив однаково добре зрозуміти обох героїв. Лесик це взагалі любов. спокійний, турботливий, уважний і без зайвої токсичності. Рія сильна, незалежна і точно знає, чого хоче від життя. ще один великий плюс книги, те що вона не обмежується лише романтичною лінією. авторка показує, як минулий досвід впливає на людей, як складно навчитися довіряти і що справжні почуття не мають забирати свободу, а навпаки, давати відчуття підтримки та безпеки. окремо закохалася в атмосферу книги. літні Київ і Одеса, прогулянки містом, вечори в барі, поїздки, море, розмови до ночі. усе це створює той самий літній вайб, коли хочеться сповільнитися й просто насолоджуватися моментом разом із героями 🍷 і, звісно, не можу не згадати їхню компанію друзів. їхні жарти, підколи, спільні зустрічі й підтримка зробили історію ще теплішою. ну і родзинка книги – Дарт Вейдер. маленький чорний котик, якого Рія врятувала й забрала до себе 🐈 сюжет читається дуже легко, але при цьому не здається поверхневим. багато смішних моментів, романтики, гарячих сцен, кілька несподіваних поворотів і дуже тепла атмосфера, яка не відпускає до останньої сторінки. загалом мені сподобалося тут абсолютно все, тому після останньої сторінки зовсім не хотілось прощатися з героями. 10/10⭐️