Для мене Йоганес Єнсен став відкриттям, бо раніше ніколи не чув про цього письменника. Купити книжку мене спонукали цікава анотація та єдиний відгук (позитивний) на Readet. Єнсен подає цікаву історію про первісних людей на території Скандинавії, однак книжка не пригодницька. Це, радше, літопис розвитку людства в Скандинавії, що являє собою суміш альтернативного погляду на теорію походження та розвитку людини із дохристиянськими міфологічними уявленнями, в результаті чого автором створюється власний міфоепос скандинавської людини. У Єнсена людина виникла і розвинулась саме на території Скандинавії і вже звідси поширилась по всьому світу. Власне, ці дві невеликі повісті є початком цілого циклу «Довга подорож» з шести книг, остання називається «Христофор Колумб», тому, в принципі, зрозуміло якими часами цикл має закінчитися. Перша повість «Втрачена земля» (хоча вона була написана і пізніше «Льодовика») є своєрідним перекладенням міфу про Прометея, якого тут звуть Фюром, що подарував людям вогонь. «Льодовик розповідає про його нащадків Дренга та Відбйорна, що стали прообразами скандинавського пантеону богів. В невеликих за обсягом творах автор показує масштабну картину розвитку людства, починаючи ще з диких часів, коли люди жили зграями як тварини та закінчуючи освоєнням землеробства, прирученням тварин, зародженням ідолопоклонства та створенням перших кораблів – драккарів, з чого по суті і починається цивілізація, при цьому автор не оминає такі непривабливі віхи цього розвитку, як вбивства собі подібних, викрадення жінок, канібалізм, жертвоприношення. Звісно, головна роль у розвиткові людства відводиться чоловікам, але автор віддає пошану і жінкам. Чи став би Чоловік Творцем, якби поруч не було Жінки? Є речі, які не дуже сподобались. Так, в другій книзі почали вигулькувати ідеї вищої раси (звісно, скандинавської), у порівнянні з якою інші раси видаються недорозвиненими, а тому приречені підкорятися їй. Враховуючи час написання книги (1908 рік), можна зрозуміти наявність цих ідей, та все ж... Однак незначні недоліки книжки повністю перекриваються іронією автора та його поетичною, інколи метафоричною, манерою викладення. Тому книжка в цілому сподобалась, і я залюбки прочитаю продовження, якщо воно буде перекладене. Можу рекомендувати, якщо є бажання розбавити свій звичайний книжковий раціон. І наостанок цитата, що сподобалась: «…Віднині в жінок з’явився ще один тягар на додаток до їхньої молодості – їх ніколи не бачили без оберемка дров на спині. Чоловік-творець замислився над новими речами після того, як дав своїй сім’ї вогнище… Жінкам дісталися довгі муки терпіння, нічна зіркість, виснажливе одноманітне життя з бездонним серцем і замкнутою душею біля вогнища».

Те що на самому початку було нецікавою банальною історією про первісних людей, з кожною наступною сторінкою ставало цікавою історією становлення людини як такої. Момент переходу від людини, що жила в злагоді із природою до хижака, якого боялися мало не всі тварини лісу, був стрімким і місцями шокував. А все тому, що був там не лише вогонь і полювання на тварин, а й канібалізм. Людина розвивалася, створювала нові знаряддя, вчилася жити в нових умовах, коли теплий клімат змінили тривалі зими, льодовик та темрява. І навіть в ті часи людина прагнула до влади, створювала закони й виганяла бунтівників. І саме вигнанці були тими, хто прагнув більшого, бачив ширше і мав гострий розум. Саме вигнанці створювали нові поселення, винаходили нові знаряддя. І саме вигнанці стали на шлях до мореплавства, водночас як інші не бачили моря, залишаючись на льодовику, просто жили без змін як звикли, бо так було звично і комфортно. Але люди є люди, і де є успіх одного, там паралельно живе заздрість іншого, яка може призвести до непоправного. Та ми знаємо, що людина завжди пристосується, знайде вихід із ситуації і це знову стане рушієм до нового, до мандрів, до пошуку себе і чогось кращого. Це був цікавий досвід, глянути як розвивалася скандинавська людина, її ріст, розвиток, помилки, невдачі й впевненні кроки до нового кращого майбутнього. Ну а що з того вийшло, я думаю вам краще дізнатися самим, прочитавши книгу. І пам'ятайте, це не просто цікава історія, це книга яка викликає багато роздумів, спонукає до переосмислення деяких людських вчинків. Хоча неможливо знайти відповіді на питання, звідки взагалі береться жорстокість і бажання знищувати рівних собі.

Нічого не очікувала від цієї книги і навіть не планувала її купувати? Але випадково побачила в книгарні, почала переглядати і вона мене зацікавила.. В цій книзі немає діалогів, суцільний текст, описи, але наскільки це гарно, я б перечитала її ще раз. Історія, де автор пропонує свою модель еволюції людства, первісна людина льодовикового періоду, доісторична Скандинавія, підніжжя вулкану сповненого життя і разом з тим холоду і жаху, всепоглинаючий вогонь, який підкорює людина (чи вінії?), вогонь, який розгорівся примарним світлом, але не зміг розвіяти та проникнути в пітьму, яка ховається в душі людини..