Те що на самому початку було нецікавою банальною історією про первісних людей, з кожною наступною сторінкою ставало цікавою історією становлення людини як такої. Момент переходу від людини, що жила в злагоді із природою до хижака, якого боялися мало не всі тварини лісу, був стрімким і місцями шокував. А все тому, що був там не лише вогонь і полювання на тварин, а й канібалізм. Людина розвивалася, створювала нові знаряддя, вчилася жити в нових умовах, коли теплий клімат змінили тривалі зими, льодовик та темрява. І навіть в ті часи людина прагнула до влади, створювала закони й виганяла бунтівників. І саме вигнанці були тими, хто прагнув більшого, бачив ширше і мав гострий розум. Саме вигнанці створювали нові поселення, винаходили нові знаряддя. І саме вигнанці стали на шлях до мореплавства, водночас як інші не бачили моря, залишаючись на льодовику, просто жили без змін як звикли, бо так було звично і комфортно. Але люди є люди, і де є успіх одного, там паралельно живе заздрість іншого, яка може призвести до непоправного. Та ми знаємо, що людина завжди пристосується, знайде вихід із ситуації і це знову стане рушієм до нового, до мандрів, до пошуку себе і чогось кращого. Це був цікавий досвід, глянути як розвивалася скандинавська людина, її ріст, розвиток, помилки, невдачі й впевненні кроки до нового кращого майбутнього. Ну а що з того вийшло, я думаю вам краще дізнатися самим, прочитавши книгу. І пам'ятайте, це не просто цікава історія, це книга яка викликає багато роздумів, спонукає до переосмислення деяких людських вчинків. Хоча неможливо знайти відповіді на питання, звідки взагалі береться жорстокість і бажання знищувати рівних собі.
Анонім
Нічого не очікувала від цієї книги і навіть не планувала її купувати🙈 Але випадково побачила в книгарні, почала переглядати і вона мене зацікавила.. В цій книзі немає діалогів, суцільний текст, описи, але наскільки це гарно, я б перечитала її ще раз. Історія, де автор пропонує свою модель еволюції людства, первісна людина льодовикового періоду, доісторична Скандинавія, підніжжя вулкану сповненого життя і разом з тим холоду і жаху, всепоглинаючий вогонь, який підкорює людина (чи вінії?), вогонь, який розгорівся примарним світлом, але не зміг розвіяти та проникнути в пітьму, яка ховається в душі людини..
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях