Євгенія Подобна

Книга, яку не можна читати, бо просто ревеш увесь час читання. Книга, яку не можна не читати, бо це реальні історії дівчат і жінок про цю війну, історії болю та надії. Чи читати це зараз? Вирішувати вам.

Ці історії авторка не придумувала, а лише записала. Це біль кожної жінки, що пережила та переживає зараз жахіття війни. Вони втрачали коханих, житло, батьківщину, свободу. Перебували у полоні, переховувалися від окупантів, допомагали цивільним, виносили поранених та брали зброю до рук. Війна застала їх у різних місцях, але вони це прийняли та вперто йдуть до Перемоги.

І ще трохи про мову, її значення:

"Він усю ніч кричав. Ми чули крики, але не виходили, боялися, що це якась російська провокація. Якби він кричав українською чи просив про допомогу, ми одразу вибігли б."

Мова має значення. На війні — це ідентифікація. Треба знати обидві та використовувати з розумом і серцем.