Ярослав Ліндер

Що є ідеальне суспільство? Суспільство без воєн? Насилля? Коли будь-якого бунтаря убезпечують превентивними заходами? Можливо, але все знову не так однозначно. Та чи взагалі існує та однозначність? І в цій книзі ви можете про це прочитати. Український автор. Але ось тут - однозначно треба читати. Про що? Іска - ідеальна служниця-андроїд, що забезпечує усі потреби головного героя. Він є художником, то ж зображує свою музу в різних варіаціях. А ще вони вечорами грають у відеоігри з дуже реалістичними сюжетами. І у навичках убивання Ісці знову немає рівних. Але одного дня щось пішло не так, у нашого героя з'явилися думки: про державний устрій, про те, хто керує суспільством, чому усі його знайомі люди лише займаються мистецтвом і яка ж історія є правдивою. "Стіни захиталися в мене перед очима: такого не чекав. Я вкотре відчув себе жалюгідним та нікчемним пішаком, який бореться на велетенській шаховій дошці за своє життя і, сподіваючись на примарний шанс пройти у ферзі, не здатен осягнути зухвалого плану гросмейстера, котрий давно прирік його на смерть заради перемоги." Виявилося, що усе не є тим, чим здається, і наш герой був вимушений спізнати це на власній шкурі. Книга точно варта вашої уваги. Мені сподобався опис та деталізація тогочасного утопічного суспільства, я повірила автору про поводження людей зі слугами, про життя поза системою. Звичайно, оповідь можна поглиблювати, але то має бути вибір автора. Єдине питання у мене залишилося щодо фіналу: він мені здався нелогічним і необґрунтованим. Занадто примітивне рішення з боку розумних істот. Але, можливо, ви маєте іншу думку?

Анонім

Доволі поверхнева наукова фантастика. Без дуже прописаних персонажів, без складного світоустрою, без жорстких філософських тем. Але читається, як дуже бадьорий епізод серіалу, який хочеться продовжувати переглядати. Дуже тоненька книга, тому можна прочитати за вечір і отримати насправді доволі неочікувану насолоду від цієї книги. Браво автору!

Анонім

М'яка фантастика, яка не грузить читача складною науковою термінологією. Автор не дуже сильно вдається до деталей майбутнього в якому відбува.ться події книги, поверхневий опис світу, що і як між собою взаємодіє. Як на мене, то все зрозуміло, цікаве утопічне майбутнє, яке сформувалося після війни. Всі люди живуть і радіють життю. У лабораторіях вирощують штучну їжу. Люди народжуються у спеціальних фермах, де зростають у штучних утробох, капсулах. Після народження там же живуть перші п'ять років під наглядом нянь-андроїдів. У шістнадцять отримують свого андроїд, дім та починають жити самостійно. Всі люди (старі) після досягнення певного віку переселяються на острови в Індійському океані, та доживають там свій вік. Також усі люди після заходу сонця мають бути вдома, на вулицю виходити не можна. Чому? Хто придумав ці правила? Хто керує людьми? Персонажі норм, їх тут не багато, трохи туплять та чинять нелогічні дії, наражаючи себе на небезпеку. Але мені здається що автор спеціально так писав про персонажів. Бо вони виросли у дуже стерильних умовах, в ідеальних містечках, де немає злочинності, та де їм прислужують андроїди, тож люди не знають що таке справжня небезпека, наче можно як у грі, в яких вони проводять весь свій вільний час, просто перезавантажити, та почати з початку. Короткі глави, кожна закінчується якимось цікавим моментом, що в свою чергу змушує зразу читати наступну главу. Текст читається дуже легко, насичений подіями. Сюжет розвивається стрімко та цікаво. Є несподівані повороти, але прям щоб щось неймовірне, то нє. Без спойлерів про сюжет взагалі не вийде щось розповісти. Мені книга сподобалась, раджу.

Анонім