Яель ван дер Вуден

Ви можете стати першим хто прочитає цю книгу, адже випусковий редактор, літературний редактор і коректор КСД її не читали

🌟Історія з великим потенціалом та поганою реалізацією. Непогано як для дебюту, але надто слабко для шортлиста букера. 

🌟Я люблю історичний фікшн, люблю історії про жінок та лгбт літературу і все одно ця книга мені не сподобалась. Її обʼєм менше ніж 300 сторінок, але як же тяжко вона йшла (а це завжди поганий знак). 

🌟Події відбуваються у Нідерландах на початку 60-х років минулого століття. Головна героїня Ізабель живе сама в сільському будиночку, зараз їй 28, а в будинок вона переїхала ще дитиною, під час Другої світової війни разом з матірʼю та двома братами рятуючись від бомбардувань Амстердаму. 

🌟Мати героїні була суворою жінкою, вона не терпіла непослуху, тож обидва брати Ізабель покинули будинок як тільки випала нагода. 
Згодом мати захворіла і у 22 роки Ізабель залишилась сиротою, одна у великому будинку. 

🌟Героїня веде усамітнене, спокійне та розмірене життя поки одного дня на порозі не зʼявляється її молодший брат зі своєю новою дівчиною. Луї просить сестру прихистити Єву поки він буде у відрядженні. 

🌟На цьому моменті я маю зробити ліричний відступ і згадати про те наскільки жахлива особа ця Ізабель. Вона неймовірно нестерпна. Груба, різка та неґречна, так, спочатку я намагалась нагадувати собі про пережиту травму війни, втрату обох батьків, образу на братів за те що покинули її саму, але є люди травмовані, а є просто неприємні. 

🌟Тож Ізабель лютує, вона не бажає терпіти у своєму домі чужу людину. Хоча технічно це якраз дім молодшого брата, але ми це пропустимо. 
Єва поводить себе як зразкова гостя – чемна, приємна та ненавʼязлива, Ізабель же – постійно грубить, злиться та обвинувачує Єву у крадіжці ложок. 

🌟Згодом агресія переростає у пристрасть і головна героїня усвідомлює про себе дещо зовсім нове. 
В любовну лінію я не дуже повірила (і не дарма), головний плот твіст мені не вдалося розгадати, та після нього прийшло усвідомлення, що книга могла б бути набагато кращою, якби її написали від іншої  особи. 

🌟Що мені сподобалось, то це мова, книга написана красиво, (сцени сексу теж гарні). 
Раджу читати в оригіналі, якщо дуже хочеться, але загалом можна пропустити. 

Жахливий переклад...

Можу припустити, що "Таємний сховок" є дійсно значущим текстом, вартим свого місця в шортлисті Букера. Але українські читачі про це ніколи не дізнаються. Бо після опрацювання перекладачем у співпраці з КСД книжка є компіляцією випадкових і несумісних слів.
Звісно, «порожнисті щоки», «роздратована шкіра», «офіс» у житловому будинку героїні, «ванна кімната» в ресторані тощо тощо, дозволяють здогадатися, про що йде мова.
Але:
«На її стегні був синець, якого вона не могла знайти».
«Жах був такий же великий, як і потреба: з роззявленого рота печери вилетів валун».
«Як швидко живіт відчаю перетворився на надію, що дарує шкірку перестиглого плоду».
І в такому стилі буквально половина тексту. Мій живіт відчаю на надію не перетворився – покинула читати, вимучивши дві третини книжки.