Можу припустити, що "Таємний сховок" є дійсно значущим текстом, вартим свого місця в шортлисті Букера. Але українські читачі про це ніколи не дізнаються. Бо після опрацювання перекладачем у співпраці з КСД книжка є компіляцією випадкових і несумісних слів.
Звісно, «порожнисті щоки», «роздратована шкіра», «офіс» у житловому будинку героїні, «ванна кімната» в ресторані тощо тощо, дозволяють здогадатися, про що йде мова.
Але:
«На її стегні був синець, якого вона не могла знайти».
«Жах був такий же великий, як і потреба: з роззявленого рота печери вилетів валун».
«Як швидко живіт відчаю перетворився на надію, що дарує шкірку перестиглого плоду».
І в такому стилі буквально половина тексту. Мій живіт відчаю на надію не перетворився – покинула читати, вимучивши дві третини книжки.