Ця збірка оповідань естонських фантастів нагадала мені, що я скучила за науковою фантастикою. Певно в жодному жанрі людська природа не зазнає таких крайнощів - від вражаючої геніальності до відвертої слабкості. Ці ж оповідання були для мене незвичними через те, що фантастична складова була повʼязана з минулим, з можливістю його змінити чи повернути на свою сторону. Хоча збірка містить різні за стилем і напрямком тексти. Найбільше сподобалося друге оповідання. Я вже так влилася в історію, що було шкода з ним прощатися. Зав’язка сюжету там заслуговує, як на мене, повноцінного роману.

Як досвід читання естонської літератури - так. Найкраще оповідання збірки - «Бурштинове сяйво», але «Працівники з мізками» та «Патріот» теж доволі непогані. Інше ж - ну доволі таке собі, або посередньо, або нудно й не цікаво. Але це тільки моє враження, раджу таки ознайомитися зі збіркою, бо все ж не думаю що колись у найближчому часі вийде ознайомитися з естонською фантастичною літературою