Абсолютна невідповідність назві, але ми це читаємо. Чи все ж ні? Книга сучасного психотерапевта Володимир Станчишин «Для стосунків потрібні двоє» (2021 р.) присвячена психології стосунків (принаймні так зазначено в анотації) і є другою книгою автора після дебютної «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією» (2020 р.). У цій книзі автор виокремлює та описує етапи людського становлення до шлюбу, розвитку в ньому та проживання втрати, коли залишається один із партнерів. Окремо акцентує увагу на кризах і конфліктах, змінах у сім’ї з появою немовляти, розвитком і «вибухами» підлітка. Також приділяє увагу проблемам сім’ї, що виховує інклюзивну дитину, темі домашнього насильства, яке категорично не можна вважати приватною справою, ділиться думками про те, як жити членам родини, де є людина із залежністю. Автор не дає чітких порад чи готової програми дій, а викладає власні міркування, спираючись на практичний досвід. Головний мінус цієї книги, як на мене, — у поєднанні всеохопності тем і браку глибини: автор порушує багато важливого, але здебільшого лише окреслює, не занурюючись достатньо, щоб це справді допомогло чи залишилося з читачем. Іншими словами, це книга, яку можна разово прочитати на відпочинку чи почитувати вранці за горнятком кави, але вона не стане вашою настільною книгою, не врятує ваші стосунки (та й не має такої мети), не підставить дружнього плеча в проживанні горя чи вихованні дитини. Але вона може підштовхнути вас до пошуку глибших відповідей на ваші питання в інших джерелах. І тоді постає питання: чому ми її купили? Якщо нам потрібна велика пляшка води для втамування спраги, то це видання — маленька пляшечка, яка надовго її не втамує. Але це краще, ніж нічого. Тож, попри всі ці мінуси, які я побіжно спостерегла і на сторінках інших книг цього автора, книга варта уваги. Для мене особливо цінним є розділ про домашнє насильство. Також багато читачів зауважують доречність у наш час розділу про проживання втрати (а про це справді потрібно говорити), і я не можу з цим не погодитися. Ці міркування підсумуємо словами психіатра, психотерапевта, професора Олег Чабан, який кожен зі своїх психологічних етюдів завершує однією думкою в різних варіаціях: «Тож міркуймо, усвідомлюймо, думаймо разом».

Книга про стосунки: пари, сімʼї, батьків і дітей, коли один з партнерів з травмою, коли у сімʼї насилля, про сімʼї з дітьми-інвалідами, коли є залежність. Загальна картина, доступно і легко.

Відчуття ніби хтось озвучує твої думки, які ти навіть нормально сформулювати не можеш.. Чому нас накриває, чому дратують дрібниці, чому одночасно хочеться і плакати, і злитися, і просто вимкнутись від усього. І найважливіше, чому це все ок. Відповіді знайдете на сторінках цієї книги:)

Стосунки — це не про пошук «половинки», а про зустріч двох дорослих, окремих світів. Найбільше в книзі зачепила чесність. Автор не обіцяє «щастя за 10 кроків». Навпаки, він каже: буде важко, будуть кризи, ви будете бісити одне одного — і це нормально. Це книга про дозвіл бути неідеальними. Після неї хочеться не вимагати від партнера змін, а підійти і просто обійняти, бо ми обидва — всього лише люди.

? Мурчу від задоволення

Чудова книжка!

Трошки полегшує ставлення до тривожності й розкриває базу, але якщо ви вже цікавилися тривожністю — буде читатися як масло масляне. Чесно, як тривожну людину — мене дратувала ця книга.

Важлива книга. Читається легко. Хоча автор в ній порушує досить важкі теми, місцями сумні, деяка інформація змушує почуватися вразливими. Але прочитати не завадить, та й написана легкою зрозумілою мовою, читається легко