Дуже класна книга для підлітків «Кеди в небі» Віталини Макарік. Головна героїня Леся, яка навчається у 8 класі, але один день все змінив і вона стала "отою-дівчинкою-мама-якої-стрибнула." "Мама колись розказувала, як носила мене під серцем. Щодня я ставала важчою — але це, запевняла вона, була приємна тяжкість. Тепер я ношу у серці свою маму. А вона щодня стає легшою. Пропадає запах, звук сміху. Блякнуть спогади. Стираються фрази. Так, ніби вона вивітрюється з мого серця і скоро її там зовсім не буде". Леся одягає мамині светри, щоб почувати себе захищеною маминою любов'ю. Для дівчинки дуже боляче з кожним днем розуміти, що забуваєш рідну людину. Мама, яка обіцяла, що їх з Лесею ніхто не розлучить, а сама пішла із життя доньки за власним бажанням, не попрощалася і не залишивши навіть записки. Леся до останнього не вірить, що мама зробила це сама, вона хоче знайти докази, щоб мама цього не робила сама.Тому вона полізла на дах… І звідси вже починається інша історія її життя. Ця книга про проблеми підлітків, невіра в себе, булінг, кохання та друзів. Смерть мами, психологічно важко перенесла Леся. Здавалося б, що всі повинні її підтримати у важкий час її життя. Але друзів у неї немає, але є булінг однокласниці, яка постійно над нею знущається. Але Леся триматися, бо в неї є мета – зрозуміти причину смерті мами. Симпатія Лесі до хлопця Алекса та його підтримка, і взаємність на почуття є важливими для героїні. Алекс поводиться, як справжній чоловік у стосунках з дівчиною. Книга легко читається, хоча в ній багато болю, розпачу та відчаю, але є і надія, що все буде добре у житті головної героїні. У мене на початку читання виникло запитання "Чому кеди в небі?" Відповідь дуже цікава, але для цього треба прочити, щоб зрозуміти. Рекомендую прочитати не лише підліткам, а й дорослим. Слова Лесі, як підсумок її історії : "Коли ти отримуєш багато щирої любові, вона здатна латати найбільші рани."

Це щось неймовірне!!! Раджу прочитати всім, і дорослим, і малим. Я цю книгу прочитала за 4 дні, бо не могла відірватися. Хоча мені 13 років, в цей вік ніхто не любить читати, і я також, але ця книга мене вразила. Я також не хотіла її читати, але добре що я хоч почала, бо потім не могла відірватися. Дякую Віталіні за неймовірну книгу, побільше б таких книг!

Надзвичайно цікава книга! Перед читанням думала, що вона буде занадто дитячою, але це взагалі не так!! Дуже емоційна, сумна книга, яка порушує проблеми сьогодення. Затягнула з перших сторінок, оскільки дуже швидко розвивається сюжет. Раджу прочитати цю книгу абсолютно всім, і дорослим, і малим!

Збірка "Кутя-челендж та інші оповідання" досить непогана. Як на мене , це хороші історії для середнього та старшого шкільного віку, ну й для дорослих ,звісно, якщо їм до вподоби. Різні сюжети, різні герої, навіть різні країни, але червоною ниткою тягнеться війна, тривоги, втрати. Це все створює такий дивний симбіоз з кутею, Святвечором і вірою в дива, що інколи здавалось нереалістичним. Але ж, якщо замислитись, то це і є зараз наше життя... П.с. я навіть думаю придбати паперовий варіант збірки: для позакласного читання в грудні досить хороший варіант. І ще: багато нових імен серед авторів)

Я не фанат таких історій ? поки що, наше життя страшніше... але мені сподобалися ці оповідання... "Очі з чорного дзеркала" це сім страшних історій від семи українських письменниць! Тут є Оповідання про страхи, зраду, помилки, темну магію... Мені чимось нагадала ця збірка серіал "Чи боїшся ти темряви?" (Пам’ятаю, я в дитинстві дивилася його і мені було досить моторошно?). Підлітки, які розказують моторошні історії... взагалі то ідея класна! Мені сподобалася! Кожна оповідка цікава по своєму, але я відмічу лиш ті що реально сподобалися до дрижаків по тілі... Віталіна Макарик "Іноді вони повертаються" це було ввав! Я напевно відчувала всі емоції тих учнів, які побачили свою однокласницю ? бррр... Єлізавета Максименко "Пітьма". Карпати. Двоє закоханих. Романтика. Та вони вибрали не ту локацію... (ну як тепер в гори їхати? ? ааа?) Мені було страшно! Було шкода закоханих. Я співчувала їм... Моторошна атмосфера! Ніч. Ліс. Щось... ух!

Леся була простою восьмикласницею, та лише через день все змінилося і вона стала донькою "отої-яка-стрибнула" чи "бідна сирітка". "Мама колись розказувала, як носила мене під серцем. Щодня я ставала важчою - але це, запевняла вона, була приємна тяжкість. Тепер я ношу у серці свою маму. А вона щодня стає легшою. Пропадає запах, звук сміху. Блякнуть спогади. Стираються фрази. Так, ніби вона вивітрюється з мого серця і скоро її там зовсім не буде". Напевно, це дуже боляче з кожним днем забувати рідну людину. Особливо боляче, коли мама, яка обіцяла, що їх з Лесею ніхто не розлучить, зникла з життя доньки за власним бажанням. Я очікувала, що це буде легка книга, і навіть не прочитала анотації, мене привабила обкладинка. Але в історії про кеди й небо є все: кохання, булінг однокласників, біль, сум, страх, невіра в себе, надія і happy end.