"-Ого, — тільки й видихнула.
-Що "ого"? - не зрозумів він.
- Е-е... Ну, ти... усміхнувся. І це прям ого. Не думала, що ти можеш бути таким. Ну тобто ти й так... - я незграбно махнула рукою перед ним. - Ну, знаєш. А потім додаєш усмішку - і ось ти майже людиною здаєшся."

"Приймати час від часу допомогу — це нормально."

"Ти маєш жити своїм життям. Не проси в інших людей вибачення за рішення, які приймаєш для себе."

«Усе, що з нами навіки» є першою частиною «Нокмаутської трилогії» про трьох друзів-братів Нокса, Неша і Лусьєна. У цій частині розповідається про Нокса і Наомі...
Нокс — брутальний барбер-мільйонер, 43 років, який не впускає в своє життя нікого, бо серйозні стосунки не для нього...
Наомі — невпевнена в собі 36 річна жінка, яка втекла зі свого весілля, і поїхала на допомогу своїй сестрі-близнючці... вона присвятила своє життя догоджанню і допомозі іншим, щоб не бути такою, як її сестра Тіна...
Коли Наомі приїжджає в Нокмаут, щоб зустрітися із Тіною, і допомогти їй, бо та має проблеми... Тіна забирає гроші й машину Наомі, а натомість залишає її зі своєю донькою. Наомі застрягла в цьому містечку з одинадцятирічною племінницею, без машини, роботи, дому, будь-якого плану та змоги покинути це місто, так іще всі на неї кидають косі погляди... Наомі змушена доказувати, що вона не-Тіна... (бо її сестра в Нокмауті мала не добру славу).
На свій превеликий жаль, Нокс зустрічає Наомі... вона його з першого погляду зачаровує, та його характер вміє тільки опиратися своїм же почуттям...

"Усе, що з нами навіки" - це милий, смішний та зворушливий роман. Окрім гарячих сцен 18+, ви іще знайдете важливі теми, такі як пошуки свого місця, подолання власних страхів та комплексів, та вміти любити і піклуватися про себе.
Мені ця історія сподобалася, читаючи я відпочивала (для мене це важливо в теперішній час)... гумор та жарти практично на кожній сторінці, я сміялася і веселилася разом із героями книги...
Фінал книги був, як у комедійному фільмі із ноткою криміналу... враження було, що десь я це бачила 🤭

Якщо, врахувати жанр книги і не прискіпуватися до деталей... то вам ця книга подарує гарний настрій та приємні емоції 😏

"-Це з біса важко - не знати, коли все завершиться та чи завершиться взагалі."
"- Напевно, що старішають люди, то важливішим для них стає минуле. Може, тому, що майбутнього в них уже обмаль."

Після прочитання цієї книги, у мене виникла думка, що Ніколас Спаркс пише дуже хороші сценарії для фільмів...
Я перечитала багато його книг і переглянула екранізації по них... і це велика рідкість... та фільми завжди були кращими за книги... сподіваюся по цій історії зніматимуть фільм, він би був медовий із нотою драми, капелькою сліз та щирим коханням... все в традиціях Ніколаса Спаркса.

"Повернення" - це історія про травми, які завдає війна... про вибір, який не залежить від тебе... про допомогу, тим кому вона потрібна...

Тревор Бенсон військовий, він поранений зовні, а також психологічно... після смерті дідуся йому довелося повернутися до Нью-Берн, затишного містечка де пройшло його дитинство... Тревор знайомиться із заступницею шерифа Наталі, яка йому припадає до душі, і він почав закохуватися у неї... та дівчину немов, щось мучить... вона хоче бути із Тревором... але і відштовхує його...
А також тут є дівчина Келлі, яка мешкає у трейлері недалеко від будинку Тревора, вона дуже замкнута і дивна... особисто мені була цікава історія Келлі, хоча я здогадувалася чим все закінчиться... але маю зізнатися... ця історія довела мене до сліз...

Читати мені було нуднувато, написано монотонно, діалоги прості, автор більше розписує почуття, але не дії... там все просто... встав, поїв, пішов... а от почуття на 2 сторінки може описувати... але це такий стиль Ніколаса Спаркса, тому мені не звикати до цього😊

"Шкіра. Найбільший орган людини. І нехтують нею найбільше. Майже восьма частина всієї маси тіла. У середньому її поверхня в дорослої людини становить близько двох квадратних метрів. Структура шкіри — витвір мистецтва, в якому поєдналися капіляри, залози, нерви, — вона і захищає, і впорядковує. Це наш сенсорний зв’язок із зовнішнім світом. І той бар’єр, де завершується наша індивідуальність. Наше Я."

Ця частина мені сподобалася навіть більше ніж перша! Ті личинки, бабки, мухи і т.п. це до жахіття цікаво! 🤭 Девід Гантер — цікавий персонаж, він людина інтелектуально розумна, яка знає свою роботу і не пробує комусь щось доказати... У цій книзі було багато про його особисті проблеми, він згадує свою доньку та жінку, які загинули... він жаліє себе, адже самотній... Поміж тих подій, які відбувалися у "Шепіт мертвих" його психологічний стан був песимістичний!
Щодо розслідування! Я не вгадала! У мене був шок від фіналу і це було "Що? О, Боже!" (Напевно я почала рідко читати трилери і це відзначається в тому, що я не така здогадлива😁)
В загальному, цікаво, моторошно, подекуди гидотно, сумно і шокуюче!

"Якщо не бачиш свої кайдани, яка тобі користь від ключа?"
"...А нащо витрачати розум на тих, кому його забракло..."

"Богоділ" - друга частина серії «Хроніки Безночі». 
Читала її я після піврічної перерви від першої книги, і звичайно я половину героїв позабувала, пам'ятала як закінчилася перша книга і декілька персонажів... але автор зробив у цій частині список персонажів для таких, як я😅 і трішки допоміг пригадати. Сподіваюся заключна частина "Хронік Безночі" мені потрапить в руки швидше😁
І так я її буду читати, це точно! Адже автор пише захопливо! Не дозволяє розслабитися та інтригує!
Море крові, безжальні битви, помста, жага і крихта "любові", яка проявляється хтивістю...
Змішані почуття у мене виникали при читанні! Огида, жаль, ненависть, шок, переживання!! Це був спектр емоцій, який практично змушував мене читати далі!!!
Матюки у тексті фігурують і далі, я так розумію, що автор цим передає емоції персонажів і цим відштовхує, а можливо і притягує читача... тут є якісь змішані відчуття... сама не можу визначитися, до яких я відношуся🤭
Іще одне, я б дуже хотіла подивитися фільм (серіал) знятий за мотивами цих книг!!!

"Кого б ви не обрали собі в супутники життя, з ким би не вирішили пройти цей шлях - вам завдаватимуть болю. Так влаштований світ. Така ціна міцних стосунків. Кого б ви не полюбили - ця людина завдаватиме вам болю."

"Пристрасть- це вогонь. І вогонь - це, звісно, добре. Але людина складається з води. Вода - ось джерело життя. Саме вода потрібна нам для виживання. Моя вода - це моя сім'я. Я зробив вибір і обрав воду. Я завжди обирав воду."

Ця книга - вогонь❤️‍🔥, емоції у ній вирують, палають або тліють! Вона про рок-н-рол, натхнення, кохання, с@кс, наркотики, алкоголь... а також про вершину слави та падіння... про залежність, підтримку, сімейні цінності, дружбу...
Читаючи про гурт «Дейзі Джонс і The Six» мимоволі забуваєш, що це вигадана історія, наскільки емоційно та реально написано... я не пам'ятаю чи читала такий стиль - інтерв’ю... По цій книзі знятий одноіменний фільм, його я іще не дивилася... та й боюся його переглядати, щоб не зіпсувати враження від книги.