"-Це з біса важко - не знати, коли все завершиться та чи завершиться взагалі."
"- Напевно, що старішають люди, то важливішим для них стає минуле. Може, тому, що майбутнього в них уже обмаль."

Після прочитання цієї книги, у мене виникла думка, що Ніколас Спаркс пише дуже хороші сценарії для фільмів...
Я перечитала багато його книг і переглянула екранізації по них... і це велика рідкість... та фільми завжди були кращими за книги... сподіваюся по цій історії зніматимуть фільм, він би був медовий із нотою драми, капелькою сліз та щирим коханням... все в традиціях Ніколаса Спаркса.

"Повернення" - це історія про травми, які завдає війна... про вибір, який не залежить від тебе... про допомогу, тим кому вона потрібна...

Тревор Бенсон військовий, він поранений зовні, а також психологічно... після смерті дідуся йому довелося повернутися до Нью-Берн, затишного містечка де пройшло його дитинство... Тревор знайомиться із заступницею шерифа Наталі, яка йому припадає до душі, і він почав закохуватися у неї... та дівчину немов, щось мучить... вона хоче бути із Тревором... але і відштовхує його...
А також тут є дівчина Келлі, яка мешкає у трейлері недалеко від будинку Тревора, вона дуже замкнута і дивна... особисто мені була цікава історія Келлі, хоча я здогадувалася чим все закінчиться... але маю зізнатися... ця історія довела мене до сліз...

Читати мені було нуднувато, написано монотонно, діалоги прості, автор більше розписує почуття, але не дії... там все просто... встав, поїв, пішов... а от почуття на 2 сторінки може описувати... але це такий стиль Ніколаса Спаркса, тому мені не звикати до цього😊

"Шкіра. Найбільший орган людини. І нехтують нею найбільше. Майже восьма частина всієї маси тіла. У середньому її поверхня в дорослої людини становить близько двох квадратних метрів. Структура шкіри — витвір мистецтва, в якому поєдналися капіляри, залози, нерви, — вона і захищає, і впорядковує. Це наш сенсорний зв’язок із зовнішнім світом. І той бар’єр, де завершується наша індивідуальність. Наше Я."

Ця частина мені сподобалася навіть більше ніж перша! Ті личинки, бабки, мухи і т.п. це до жахіття цікаво! 🤭 Девід Гантер — цікавий персонаж, він людина інтелектуально розумна, яка знає свою роботу і не пробує комусь щось доказати... У цій книзі було багато про його особисті проблеми, він згадує свою доньку та жінку, які загинули... він жаліє себе, адже самотній... Поміж тих подій, які відбувалися у "Шепіт мертвих" його психологічний стан був песимістичний!
Щодо розслідування! Я не вгадала! У мене був шок від фіналу і це було "Що? О, Боже!" (Напевно я почала рідко читати трилери і це відзначається в тому, що я не така здогадлива😁)
В загальному, цікаво, моторошно, подекуди гидотно, сумно і шокуюче!

"Якщо не бачиш свої кайдани, яка тобі користь від ключа?"
"...А нащо витрачати розум на тих, кому його забракло..."

"Богоділ" - друга частина серії «Хроніки Безночі». 
Читала її я після піврічної перерви від першої книги, і звичайно я половину героїв позабувала, пам'ятала як закінчилася перша книга і декілька персонажів... але автор зробив у цій частині список персонажів для таких, як я😅 і трішки допоміг пригадати. Сподіваюся заключна частина "Хронік Безночі" мені потрапить в руки швидше😁
І так я її буду читати, це точно! Адже автор пише захопливо! Не дозволяє розслабитися та інтригує!
Море крові, безжальні битви, помста, жага і крихта "любові", яка проявляється хтивістю...
Змішані почуття у мене виникали при читанні! Огида, жаль, ненависть, шок, переживання!! Це був спектр емоцій, який практично змушував мене читати далі!!!
Матюки у тексті фігурують і далі, я так розумію, що автор цим передає емоції персонажів і цим відштовхує, а можливо і притягує читача... тут є якісь змішані відчуття... сама не можу визначитися, до яких я відношуся🤭
Іще одне, я б дуже хотіла подивитися фільм (серіал) знятий за мотивами цих книг!!!

"Кого б ви не обрали собі в супутники життя, з ким би не вирішили пройти цей шлях - вам завдаватимуть болю. Так влаштований світ. Така ціна міцних стосунків. Кого б ви не полюбили - ця людина завдаватиме вам болю."

"Пристрасть- це вогонь. І вогонь - це, звісно, добре. Але людина складається з води. Вода - ось джерело життя. Саме вода потрібна нам для виживання. Моя вода - це моя сім'я. Я зробив вибір і обрав воду. Я завжди обирав воду."

Ця книга - вогонь❤️‍🔥, емоції у ній вирують, палають або тліють! Вона про рок-н-рол, натхнення, кохання, с@кс, наркотики, алкоголь... а також про вершину слави та падіння... про залежність, підтримку, сімейні цінності, дружбу...
Читаючи про гурт «Дейзі Джонс і The Six» мимоволі забуваєш, що це вигадана історія, наскільки емоційно та реально написано... я не пам'ятаю чи читала такий стиль - інтерв’ю... По цій книзі знятий одноіменний фільм, його я іще не дивилася... та й боюся його переглядати, щоб не зіпсувати враження від книги.

"...наші історії не складаються з "якби" та "але"."

"Навіть якщо я не можу забути погане, я хочу, щоб ми все одно пам'ятали хороше."

Насамперед скажу, що якщо ви шукаєте почитати, щось гаряченьке... то це не та книга 😌... я читала дві книги Алі Гейзелвуд і там досить пікантні сцени є... але не тут... тут про глибше, (хоч, як не дивно це звучить... це ж любовний роман 😅)
Тут насамперед про шахи, про людей, які рухаються по шаховій дошці, які роблять ходи... і є правильні та помилкові... а іноді фатальні, що призводять до втрати головної фігури гри-життя...
Ця книга про помилки, відповідальність, про страх мріяти і любити... про маніакальне піклування до рідних (у даному випадку про матір та двох молодших сестричок) і жертва у вигляді головної героїні Меллорі, яка боїться жити, щоб не нашкодити родині...
♟️♟️♟️♟️♟️
Чотири роки тому гра в шахи зруйнувала життя Меллорі Ґрінліф, котра з тих пір не грала в неї та повністю присвятила себе мамі, сестрам і роботі, що дозволяє дівчині їх утримувати. Однак заради подруги вона все ж вирішує зіграти у своєму останньому благодійному турнірі, де завдає нищівної поразки Нолану Соєру — відомому чемпіону світу.
Ніхто не очікував, що звичайне дівчисько здатне на таке. Меллорі б теж могла забрати свій виграш і піти, та турнір знову прочиняє їй двері до шахів та великих грошових призів. Та найбільше її тягне до Соєра — в цю гру вона прагне перемогти
♟️♟️♟️♟️♟️
Мені ця книга сподобалась! Романтичні стосунки між головними героями зачепили своєю щирістю, наївністю та атмосферою першого кохання. Ніжні та приємні враження від повільного темпу відносин Нолана та Меллорі...
Книга наповнена веселими моментами та коментарями. Це було смішно! Я насолоджувалася і відпочивала читаючи цю книгу... Щодо головних героїв... Нолан - взірець спокою, хоча його описують, як неврівноваженого і нетерплячого хлопчину, та його поведінка, адекватність та прямолінійність мене зачаровувала! Його кожний рух, поведінка, немов продуманий хід у шахах... класно! Натомість Меллорі, як вихор! Її думки, немов каруселі, вона боїться любити, вона має у собі гори відповідальності за родину, вона має бути потрібною... чесно кажучи, вона мене дратувала 😅 але не дуже сильно...

Фінал цієї історії неначе недописаний (принаймні мені не вистачило його 🤗)

Ця книга мені сподобалася навіть більше за " Теоретично, це кохання" 🥰 Легко читалася, навіть різні партії шахів не видавалися нудними... мені ідеальна історія!!!