"Буря війни" — це вибуховий, емоційно насичений фінал серії, яка перетворила історію про дівчину-блискавку на грандіозну епопею про владу, втрату й людську стійкість. ~ Мер Барроу вже давно не та дівчина, яка випадково опинилася в королівському палаці. У "Бурі війни" вона — лідерка, стратегиня й жінка, яку власна сила навчила болісної стриманості. Її розвиток — від полонянки системи до тієї, хто готова її зруйнувати — один із найсильніших у сучасному янг-едалті. Евеярд показує, що сила — це не лише блискавка в руках, а й уміння не втратити людяність у хаосі. Кел Каллоре, король, який мусить обрати між обов’язком і почуттями, — складний, суперечливий, але до кінця гідний. Його історія — це боротьба честі з серцем, і авторка змальовує цю дилему з болючою щирістю. Сюжет — суцільна напруга. Політичні інтриги, битви, зради й непередбачувані союзи — усе переплетене настільки щільно, що сторінки перегортаються самі. Але за всім цим стоїть головне питання: що ми готові втратити заради перемоги? Світоустрій сягає свого апогею. Срібні й червоні, королі та бунтівники — усе об’єднане в єдину, деталізовану систему, яка водночас відчувається реальною. Евеярд створила світ, який живе поза межами книги: міста, що дихають війною, політики, що говорять мовою страху, й герої, які шукають світло серед бурі. Серед тем — влада і відповідальність, любов і втрата, зрада і прощення. Авторка з особливою проникливістю показує, як війна руйнує не лише країни, а й внутрішні кордони людини. Як на мене, майстерність Евеярд полягає саме в поєднанні епічного й особистого. Вона змушує читача не лише спостерігати за бурею, а й відчувати її. Стиль тексту — живий, різкий, ліричний, а діалоги — гострі, емоційні, наповнені людським болем і надією. Фінал циклу — гірко-солодкий, чесний, дорослий. Евеярд не дає простого "хепі-енду" — натомість дарує відчуття завершеності, що поєднує втрату й надію. Це кінець, у якому немає абсолютної перемоги, але є зростання, очищення й шанс на майбутнє. Мені дуже сподобалася ця серія, тому щиро раджу й вам🤌

"Червона королева" — це фентезі, яке вражає не лише сюжетом, а й глибокими соціальними підтекстами. У світі, створеному авторкою, панує жорстка ієрархія, заснована на кольорі крові. Люди з червоною кров’ю — прості, безсилі, приречені на тяжку працю, бідність і покору. Срібнокровні — еліта, що володіє надприродними здібностями та повною владою над усім суспільством. Цей поділ — не просто вигадка. Це сильна метафора класової нерівності, де один прошарок людей має владу від народження, а інші — повинні боротися просто за право вижити. Авторка показує, як легко влада породжує зневагу, як дискримінація стає нормою, а людина — ресурсом. Героїня — представниця пригнобленого класу. Вона живе в реальності, де кожен день — це боротьба: за їжу, за безпеку, за майбутнє. Вона бачить несправедливість зсередини, відчуває її на власній шкірі. Її шлях — це не лише про пригоди, а й про постійне балансування між страхом і гідністю, між прагненням до змін і небезпекою сказати зайве слово. Через образи героїв і сюжетні лінії роман досліджує: як формується внутрішній протест проти системи, навіть коли все навколо говорить: "Сиди тихо" як дискримінація стає звичною і навіть романтизованою, якщо її не помічати як виживання в системі може перетворити людину — або зламати, або загартувати Попри вигаданий світ, усе це дуже легко перекласти на реальність. Це історія про неприйняття чужих правил, про тих, хто ризикує власною шкірою, аби змінити світ, який давно згнив ізсередини. Це книга про боротьбу з системою, про неприйняття дискримінації, про те, що свобода ніколи не дається просто так. Атмосферна, емоційна, актуальна — вона залишає слід і викликає бажання діяти.

«Королівська клітка» — це емоційний буревій, що змітає все на своєму шляху. Якщо перша частина відкрила двері у світ боротьби й зради, друга занурила в темряву революції, то третя — захоплює у вир внутрішніх війн, де ворог — не лише ззовні, а насамперед у тобі самому. ~ Мер Барров у цій книзі буквально в клітці — фізично й психологічно. Полонена, ізольована, позбавлена сили, але не волі. Її страждання не декоративні, не для драми — вони реальні, відчутні, тривожні. Ми бачимо, як у ній борються злість і надія, слабкість і незламність. Ця частина — про трансформацію героїні, яка нарешті не просто протистоїть системі, а усвідомлює, якою ціною це робить. Мер дорослішає — і це боляче. Мейвен — як завжди, психологічна гойдалка. Він уже не просто загадковий принц із темним минулим. Тут він зламаний, небезпечний і… жахливо людяний. Його діалоги з Мер — суцільне психологічне протистояння, в якому ніхто не виходить переможцем. А Кел... Ох, цей лицар у вицвілому обладунку! Він досі бореться з обов’язком і почуттями, але вже в новому контексті. Його внутрішня боротьба стає політичною, і це додає глибини його образу. Романтична лінія в книзі — складна, недосконала, тому й реалістична. Сюжет масштабнішає: нові локації, інтриги, маневри на рівні королівств. Евеярд розширює всесвіт, вводить нових персонажів, загострює конфлікти. Суспільна структура, боротьба Червоних, Срібних і Новокровних виходить на новий рівень. Це вже не просто бунт — це війна ідеологій. І головне: темп. Книга повільніша за «Скляний меч», але цілеспрямовано. Тут діалоги мають вагу, сцени — напругу, а тиша між словами — страшніша за вибух. «Королівська клітка» — це розкішна й водночас болісна книга. Вона не знижує планку, а підіймає її ще вище. А фінал?.. Я ледве дихала, поки читала останні сторінки. Моральні дилеми, політична напруга, сердечні рани — є все. І я вже боюся, що буде далі! Одним словом: тримайте серце міцно. Від цієї частини воно неодноразово трісне💔

Вже краще за першу частину. Більше дій, більше інтриг, більше цікавості. Але не покидає відчуття другосортного фентезі-чтива. Останнім часом дуже багато такого на українському ринку

Ну не знаю. Доволі слабенька історія у фентезійному світі про класову нерівність, яка потім, за класикою жанру, перетвориться у комунізм та щастя для всіх порівну. Можливо, друга частина буде трохи привабливішою у сюжетному плані

Друга книга серії просто фантастична. Я не могла відірватись від прочитання. Ще більше драми, жорстокості, політики та війни. Події стають напруженішими, а завдання складнішими. Після подій першої книги. Мер та Кел приєднуються до Кармазинової гвардії, щоб разом боротися проти срібних. Мер та її команда вирушають на пошук та порятунок напівкровних, але у що це їм обернеться? І чи вдасться Мейвену зламати дівчину… Надзвичайно цікаво спостерігати як тепер срібні працюють пліч о пліч з червоними та напівкровний. У бажанні подолати теперішню владу і створити нове місце, де всі будуть рівні, люди різних каст готові працювати разом і терпіти один одного. Мер постає перед численними виборами. Хто заслуговує на смерть, а хто ні. Чи готова дівчина пожертвувати друзями та родиною заради життів сотні інших людей. І чи готова вона стати монстром для блага інших. Кел тепер лишається один. Срібні вважають його зрадником та вбивцею. А червоні та напівкровні - своїм ворогом. Хлопець не бажає стати частиною повстання та вбивати побратимів. Проте розуміє, щоб припинити ті жахи, що відбуваються тепер, він мусить битись з кармазиновою арією піч о пліч. Мер та Кел то віддаляються, то зближаються. ЇхНІ погляди на цю війну різні і кожен не хоче уступати. І найголовніше, Мер досі не відпустила Мейвена. Це все веде дівчину блискавку та принца до вічних конфлікув та холоду. Але чи зможуть вони прийти до щасливого фіналу? Кінцівка цієї книги це щось. Після завершення я ще довго сиділа і думала. Це було сильно, це було важко. Але я з нетерпінням чекаю продовження.

Книга надзвичайно мені сподобалась. Вже з перших сторінок вона затягує тебе в цікавий світ, класову нерівність, політичні інтриги і цей список можна продовжувати. Сюжет цікавий та доволі динамічний. Повороти неочікувані і змушують читати далі. Мер Барров звичайна дівчина без здібностей, що живе зі своєю сімʼєю в нетрях. Дівчина вміла крадійка чим і допомагає забезпечити сімʼю корисними дрібничками. Проте зустріч з Келом змінює її життя на всі 180 градусів. Мер опиняється при королівському дворі срібнокрових, які володіють надзвичайними здібностями. І тут виясняє що вона аномалія….червона зі здібностями як у стрібних. Як тепер дівчині вижити при королівському дворі? Мер як головна героїня мені дуже сподобалась. Дівчину показують кмітливою, сміливою, вмілою та розумною. Проте незважаючи на це, її довірливе серце та доброта призводить до втрат, зрад і сильного болю. Адже у світі срібних нікому не можна довіряти. Надзвичайно цікаво спостерігати за тим, як вона освоюється в палаці та взаємодіє з аристократами та королівською сімʼєю. Кел принц та срібний з силою вогню. Юнак з дитинства готувався стати королем, вмілим бійцем та лідером. Вже з першої зустрічі проникається до Мер та багато допомагає дівчині. Юнак безмежно любить свою країну та хоче для неї процвітання. Тому, між країною та коханням він обере перше. Мейвен молодший принц і маг вогню. Ніжна квіточка, якого не помічає батько. Хлопець дуже добре розбирається в політиці, чим і допомагає Мер. Юнак є нареченим дівчини і разом вони хочуть змінити цю країну. В них чудовий розвиток стосунків. Через що, Мер не може зрозуміти кого ж з принців вона любить більше. Кінець книги це щось фантастичне. Для мене це було неочікувано і так цікаво. Я хотіла кричати і трощити. Вже хочу прочитати всю серію до кінця, щоб знати чим все закінчиться.

Сюжет не новий: події розгортаються у світі, де суспільство поділено за кольором кров - червоної та срібної. Люди з червоною кров'ю раби, серед яких зароджується повстання. Головна героїня червонокровна з бідного села, яка краде, аби вижити. Але одного дня її життя повністю змінюється... Починати книгу було цікаво, а закінчувати - це було просто знущання над собою. Чим більше розвивалися події, тим вони, а також дії, мотивація та думки персонажів ставали не логічнішими. Персонажі пусті та без розвитку. Головна героїня - найжахливіший та найтупіший персонаж з усієї книжки. Взаємодія між персонажами просто сміховинна, стосунки не розвиваються, вони просто є, там де було зручно авторці. Стиль написання - наче писав робот, не дуже захоплює, як інструкцію читаєш. 50% сюжету скоріш лягло в основу Безсилої. Але Безсила набагато краща хоча б напругою стосунків між головними героями. Якщо хочеться фантастики про класове суспільство, то не варто витрачати час на цей жах, бо є прекрасний Пірс Браун та "Червоне повстання".