Цей роман – справжній літературний шедевр, що поєднує драму, романтику та глибоку соціальну критику. Історія, яка розгортається на тлі готичного Парижа XV століття, вражає своїм масштабом і емоційною глибиною.
Однією з головних переваг книги є її персонажі. Есмеральда – втілення краси та доброти, Квазімодо – символ самопожертви і внутрішньої сили, а Клод Фролло – складний антагоніст, чиї вчинки змушують замислитися над природою зла. Кожен з них – багатовимірна особистість, яка залишає слід у серці читача.
Гюго не лише створює захопливий сюжет, але й піднімає важливі теми: свободи і пригнічення, краси і потворності, любові і ненависті. Особливу увагу автор приділяє архітектурі собору, роблячи його майже окремим персонажем – вічним свідком людських трагедій і тріумфів.
Це книга, яка не просто читається, а переживається. Вона залишає після себе довгий емоційний відголос і бажання повернутися до сторінок знову.
Анонім
Завдяки доньчиній університетській програмі із задоволенням заповнив пробіл у знаннях творчості Гюго. Вкотре шкодую, що не читаю в оригіналі, але при тому маю нагоду згадати імена блискучих перекладачів - Петра Тернюка і його дружини Марії. Очевидно що текст, збагачений складними зворотами, настільки ж майстерно обіграно і в українському варіанті. Хвалити ж всесвітньо відомого генія - уподібнюватися миші, яка писнула у льосі, нікому не виказавши своєї присутності. Принаймні два його не менш геніальні екранізовані твори вразили мою тонку натуру: "Людина, яка сміється" і "Знедолені".
Чим автор досягає сердець, так це гострим і всепроникним, як рентген, аналізом різних шарів суспільства. Він іде глибоко в історію, підсвічуючи порочний світ середньовічної катольцької церкви, титулованих представників нації, які також не відрізнялися шляхетністю. Не дивно, що саме у Франції вибухнула революція, у результаті якої проголошено гасло: "Бог помер". Одне зло змінилося іншим. Але події роману розгортаються за кілька століть до падіння Бастилії. У сюжеті чітко простежується накопичення кінетичної енергії, вивільнення якої рано чи пізно невідворотнє.
Анонім
