Віктор-Марі Гюґо

Завдяки доньчиній університетській програмі із задоволенням заповнив пробіл у знаннях творчості Гюго. Вкотре шкодую, що не читаю в оригіналі, але при тому маю нагоду згадати імена блискучих перекладачів - Петра Тернюка і його дружини Марії. Очевидно що текст, збагачений складними зворотами, настільки ж майстерно обіграно і в українському варіанті. Хвалити ж всесвітньо відомого генія - уподібнюватися миші, яка писнула у льосі, нікому не виказавши своєї присутності. Принаймні два його не менш геніальні екранізовані твори вразили мою тонку натуру: "Людина, яка сміється" і "Знедолені".

Чим автор досягає сердець, так це гострим і всепроникним, як рентген, аналізом різних шарів суспільства. Він іде глибоко в історію, підсвічуючи порочний світ середньовічної катольцької церкви, титулованих представників нації, які також не відрізнялися шляхетністю. Не дивно, що саме у Франції вибухнула революція, у результаті якої проголошено гасло: "Бог помер". Одне зло змінилося іншим. Але події роману розгортаються за кілька століть до падіння Бастилії. У сюжеті чітко простежується накопичення кінетичної енергії, вивільнення якої рано чи пізно невідворотнє.