Ну це ж вишня на торті, неймовірно! Уже три вихованки Інституту шляхетних дівчат загинули за дуже загадкових обставин. На щастя, жертви не з факультету Троянд. Плебейки з факультету Фіалок мало кого цікавлять, тож розголосу поки що вдається уникати. Але чи надовго? І чи будуть нові жертви? Єдине, що встановили маги-дізнавачі: злочини коїть демон. Якось вельмишановному придворному некроманту й слідчому магу чи з відчаю, чи через власну пиху сяйнуло геть дивне: запрягти в розслідування «темну» конячку — приборкану демоницю. Чи знав вельмишановний, які наслідки це матиме? Сумнівно. Беззаперечно єдине: понад усе демони хочуть жити. Бажано якнайдалі від Безодні. І якщо заради цього треба розслідувати якусь дурню… чому ні? Безліч спраглих очей дивляться з Безодні на світ людей. Темні створіння бажають тільки одного — убивати! Так, демонологи, некроманти, маги-дізнавачі протистоять пітьмі. Але іноді цього збіса мало! В Інституті шляхетних дівчат за дуже загадкових обставин гинуть вихованки. Убивця невловимий. Єдине, що спромоглися встановити маги-дізнавачі, — злочинець, очевидно, демон. Що ж, відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів — у тіло останньої жертви помістили приборкану й «стриножену» демоницю.

Вам сподобається ця книга, якщо ви любите троп про контакт простої людини, дівчини з непростим, розумним, харизматичним демоном. Демоницею! ?Попри деякий наївний вайб історії, бо мені в 36 важко повірити в хороші наміри демонів (на те вони і демони!), але це зовсім не дратує. Навпаки, я з теплом і ностальгією згадала мої 15 років, тоді для мене ця історія була б 1000/10 і я б її зарахувала до найкращого, що я коли-небуть читала! Бо я б стовідсотково віддала своє серденько цій чудовій демониці. ?Головним героїням віриш, за них переживаєш, хочеться щоб вони були щасливі і разом. ❤️Сподобались описи взагалі демонів, їхня взаємодія зі світом, їхнє розмаїття і ієрархія. ?Інтрига тримає інтерес до кінця. ?Конфлікти з іншими інститутками і викладачами це щось ) ?Гумор тут відмінний, дотепний. Я закладками повідмічала сторінки, над якими я сміялася майже до сліз) Однозначно читати всім!

Якщо у заголовку є “вбивця”, отже це - детектив. Так? Так. А ще - шкільний роман зі стилізацією під оповіді з життя у пансіонах шляхетних дівчат. А ще… Якщо у тіло однієї з жертв убивці вселяється демониця, це уже містика чи ще не дуже? А якщо демониця виявляє, що душа вбитої дівчини залишилася в тілі, і їм треба співпрацювати, аби знайти серійного вбивцю, адже вона - не перша жертва. Тоді це “на яку поличку”? У які рамки ви не намагалися б втиснути цей роман, він звідти вирветься, і рознесе ці рамки на друзки. Окремо хочу відзначити бомбезне художнє оформлення початку розділів і обкладинку. Їх можна розглядати довго і з задоволенням. Легка мова, цікаві сюжетні повороти, пригоди та інтриги в авторському світі, який чітко, але ненав'язливо показаний нам впродовж розповіді - от що таке Інститут. Фінал майже прямим текстом говорить, що це все - це не кінець, і далі буде. То ж чекаємо!

"Люди мають дивні уявлення про гарне й погане. Почати з того, що вони взагалі не мають спільного уявлення про гарне й погане, як би не силувались урізноманітнити релігії. Кожен сам для себе обирає, що є добром, що може завдати шкоди йому самому й іншим. А потім кожен залишається наодинці з цим вибором. Так, інші люди здатні допомогти чи засудити, нашкодити чи поставити людину на п’єдестал. Проте коли вночі заплющуєш очі-нема того, хто допоможе перемогти власні страхи. Зате й завадити боротися з ним також нікому." Книга про сестринство, про дружбу, про боротьбу. Детективна історія, поєднана із містикою, адже тут головна героїня демониця у тілі мертвої дівчини. Хоча із того тіла не до кінця вийшла душа першої власниці) Тож ми маємо щастя спостерігати над спілкуванням двох абсолютних протилежностей. Та дівчат щось убиває і нашій героїні треба докопатись до суті. Робити це треба тишком-нишком, бо ж знаходиться вона у пристойній школі для дівчат. Але дівчина не може поводити себе тихо-не в її правилах) І цим мені вона сподобалась. Та й загалом історія цікава, легко читається та приносить насолоду.

Беручи до рук цю книгу, я не очікувала, що знайду скарб... А тепер про все детальніше. Перш за все, це веселе янг едалт фентезі, тому не варто очікувати від нього закрученості сюжету та карколомних поворотів подій. Але навіть я, яка вже доволі сильно відвикла від підліткових історій, щиро насолодилась книгою. Спочатку книга читається трохи важкувато. Авторка одразу занурює нас у світ із власною термінологією, титулами, ієрархіями, великою кількістю імен і географічних назв. Перші розділи доводиться буквально «продиратися», намагаючись зрозуміти, хто є хто і чому це важливо. Але після адаптації до світу темп сприйняття вирівнюється, і історія починає захоплювати. Світ при цьому залишає суперечливе враження - в своїй більшості він непропрацьований: подаються географічні назви, титули, елементи різних ієрархій та систем, але не даються деталі, які зробили б цей світ об'ємним та реалістичним. Іноді здається, що світ існує радше як декорація до подій. Тому особисто для мене, складна політично-географічна система трохи нівелюється. Головна героїня, Ліна - без перебільшення найсильніша сторона книги. Демониця з характером, яка не грає в «правильність», не намагається бути зручною і не вибачається за свою природу. Вона саркастична, розумна, місцями безжальна, але при цьому дуже харизматична. Її внутрішні монологи, бесіди з Таль та емоційні реакції додають тексту легкості та глибини одночасно. Якби персонаж був менш яскравим або менш цілісним, історія втратила б половину свого шарму. Також хочу відмтити, що автор піднімає такі важливі теми як дружба, перша закоханість, роль жінки в суспільстві, булінг - і надзвичайно майстерно руками Ліни висміює обмеженість мислення тогочасного суспільства та таки наводить лад. Детективна лінія досить проста, без надмірної інтриги чи складних поворотів, але написана добре. Вона тримає динаміку й не дає історії провисати. Це не той випадок, коли ти сидиш із теоріями й підозрюєш усіх навколо, бо убивця доволі очевидний, але й нудно точно не було. Загальний тон книги легкий, місцями іронічний, із темними елементами, які не перевантажують сюжет. Читається швидко, особливо після того, як звикаєш до світу. Після фіналу залишається приємне відчуття завершеності. Так, є натяк на продовження, але перша частина виглядає цілісною й не обривається на півслові, і це великий плюс для серійного фентезі. У підсумку, я отримала задоволення. Не ідеально, не без зауважень, але дуже харизматично й весело. І головна героїня справді витягує цю історію на своїх саркастичних плечах.

Книга просто неймовірна. Легко читається, не складна в розумінні. Це одна з того типу книг "щоб сісти, розслабиться і ні про що не думати". Персонажі трохи незвичні, навіть в деяких моментах так і хочеться підійти до них, і добренько так втовкмачити: що робити варто, а що ні. А загалом, книга дуже цікава, навіть є маленька інтрига що ж буде далі і хто основний злодій? Рекомендую ВСІМ??

Почну з обкладинки, вона дуже-дуже гарна, книжка має кольоровий зріз. В інституті для дівчат помирає 3 дівчини, і для того аби виявити та знешкодити вбивцю в інститут засилають демона в тілі однієї з дівчат. Некроманти, демони, душохвати, розслідування, дружба, віра, кохання, боротьба за життя. Мені дуже сподобалось це українське фентезі, і дуже чекаю на продовження!

Інститут шляхетних убивць ⚔️? “Хто й коли бачив щасливого демона? Голод, лють, заздрість - все це перемішується і деколи виплескується, заражаючи навколишніх. Але чи робить тобі щасливішим нещастя ближнього?” "І найбільше боліло не від ножа, встромленого у груди, а від усвідомлення, що ось вона, справжня любов, іде повз мене, а я ковбанюся біля її ніг брудним борошняним хробаком." Книгу я купила через оформлення ну і звичайно знижка на неї була дуже хороша тому це було ще одним знаком брати її.? Але от читати зразу в мене не вийшло полежала на полиці трохи більше двох місяців і тільки зараз я її змогла прочитати. Головна героїня — тисячолітня демониця, яку некромант підселяє в тіло вбитої Таліни, учениці цього інституту. Контракт зобов’язує демоницю Лутум (Лін) знайти демона, який вбиває дівчат у цьому закладі. Цікаво, що душа Таліни з невідомої причини залишається в тілі контролю над ним вона не має, проте відіграє досить важливу роль. Ці двоє — ніби інь і ян. Вони стають дуже класним тандемом у книзі, доповнюючи одна одну перебуваючи в одному тілі??? А найголовніше — з часом вони стають подругами.? Демониця Лін харизматична, самовпевнена, дуже гостра на язик і нікому нічого не спускає. Таліна ж, навпаки, тиха, небагатослівна, її часто ображали, і вона не могла за себе постояти. Саме через різницю характерів вони так добре доповнюють одна одну. Книга читається доволі легко й швидко завдяки великому шрифту. Загалом історія мені сподобалася, але мені не вистачило трохи пояснень про інститут, що таке «екʼє», «даар виховальки» тому моя оцінка — 4/5??