Валерія Малахова

Досить цікаве українське фентезі.
У інституті шляхетних дівчат, де юних панянок переважно вчать бути гарними господинями дому та дружинами, а зрідка ще й протистояти дрібним домашнім демонам, сталися три загадкові смерті інституток.
Є підозра, що дівчата були вбиті демоном-душохватом, проте адміністрація воліє замовчати це.
Хто ж знайде демона-вбивцю, що ховається в людській подобі? Звісно інший демон!
«Інститут…» - книга для легкого читання та відпочинку.
Головна героїня досить цікава та іронічна, проте її іронії більше б личили розчарованій у житті юнці, а не демониці, вік якої обчислюється сторіччями.
А ще фінал! Він був прогнозований.
Розумію, що фінал - очевидна заявка на продовження історії, яке, судячи з усього, має бути більш ґрунтовним, але хотілося б чогось більш оригінального вже в цій книзі.

Цікава спроба створити фентезі-версію шпигунського роману. Однак, деякі сюжетні лінії потребують додаткової деталізації, а розв’язка виявилася не такою несподіваною, як хотілося б.
Сподобався яскравий образ головної героїні, але інші персонажі залишилися недопрацьованими.
Незважаючи на деякі недоліки, книга заслуговує уваги шанувальників жанру і залишає після себе приємне враження.

Шикарне фентезі, з атмосферою Хогварцу,приправлене нотками сарказму та прислівʼїв. В інституті магії є на одному з факультеті стаються вбивства, а розслідувати має демон підсилений в одну із останніх жертв. Загалом це янг едалт, яке дорослим теж сподобається бо в сьому цьому багато розумних думок заховано.

Кажуть, не оцінюйте книгу за обкладинкою, але цю можна ❤️

«Інститут» має неймовірне оформлення, крім того сюжет книга також прекрасний, і я отримала величезне задоволення від її прочитання.

Хоч книга є підлітковою, у ній підіймають важливі питання, про які часто і дорослі забувають: що добро і зло, і де ж межа між ними, місце жінок у суспільстві, фемінізм, булінг, справжня дружба, кохання.

Головною героїнею є демониця, яка замкнена у тілі юної інститутки, яка повинна розслідувати вбивства дівчат у закладі та знайди Душохвата. Таліна і Ліна(демониця) чудовий тандем, вони ідеально доповнили одна одну. Ліна непересічна персонажка, кмітлива, розумна, легко читає людей, не дивно, адже вона демониця, та за кожною сильною особистістю стоїть розбите серце і край розчарувань. Я полюбила її кумедний гумор та гострий язик, її цитати — це потрапляння в саме серденько. Також відзначу Ареяса, справді класний хлопець, сильний, різкий, водночас вправний маг і чудова людина. Дуже сподіваюсь на любовну лінію між персонажами 😍

Сюжет книги розвивався помірно, проте нудно точно не було, ми знайомились з ієрархією, сім'ями, учениця та учнями, щоправда імена в них геть чудернацькі. Безмежна вдячність авторкам за цю книгу і я з нетерпінням чекатиму на продовження.

▫️«Поки люди не навчаться тому, якою є справжня любов, демони перемагатимуть. А люди, судячи з усього, не схильні до навчання»

Ох, от полюбляю я таку тематику в книгах! Вічне питання, чи є добро - справжнім добром, а зло - реальним злом? Чи все не може бути таким однозначним? 🙈

Читається історія дуже легко. Варто зауважити, що мені не вистачило розповіді про світ, проте фактично нам надають інформацію стільки, скільки знають самі вихованки. А знають вони одні крихти 🫠

Загалом, як і зазвичай, ми маємо першу частину, в якій ми знайомимося з персонажами та світом. О, а ще вона так цікаво закінчилась 😏

Чекаю наступних частин! 🥹

Дуже крута книга, цікавий сюжет, усім раджу!!

Непогана підліткова книга. Трохи передбачувана, але цікаво. В кінці стало, чомусь дуже сумно

Ну, по-перше це красиво. Дуже красиво. Просто величезне дякую за таку естетичну насолоду. Я взагалі фанат красивих книжок. Люблю, коли книгу приємно взяти в руки, приємно тримати в руках, приємно поставити на полицю. Це як раз про «Інститут…»

Щодо самого твору. Почнемо з вихідних даних. Це підліткове фентезі, а це суттєво. Я вже певний час як вийшла з підліткового віку, але дозволяю собі іноді згадати молоді роки та зануритись у світи, де фентезі ближче до казки, ані ж до порно-горора, як то зараз модно.
Так от, моя оцінка 8/10. Приємний світ. Приємні герої. Рівномірна розповідь. Автор чітко дотримується сюжету, а не стрибає то в бік стосунків, то в бік детективу, то в бік «за життя».

Мені сподобалось ,як авто поєднала детектив та фентезі. Це дві окремі лінії. Герої не шукають вбивцю магією, а просто живуть у магічному світі.
Щодо магічного світу, то його замало. Ні, магії та істот цілком достатньо, але автор не приділила уваги «створенню світу», тому багато деталей доводиться вигадувати собі на ходу. З іншого боку, це не епічне фентезі за мільйон сторінок і два десятки томів, а тому такий підхід цілком допустимий.

Загалом це легка книжка, досить проста в читанні і сприйнятті, щоб у вільний час за келихом морозива згадати дитинство. Або щоб ненав’язливо підсадити свого підлітка на читання.

Таліна стала жертвою демона.
Над її тілом вчинив обряд потужний некромант, і вселив в нього таку собі демоницю-детективку.
Тепер вона, вдаючи з себе вижившу Таліну, намагається влитися в життя цього дивного інституту, який виховує тихих і смиренних майбутніх дружин високих мужів.
А мав би навчати дівчат магії та заклинань!
Усі ці заняття для «благородних дівиць», дуже втомлювали. Вони були занадто детально описані.
Демониця має знайти Душохвата, який полює на тихих і скромних панянок, а паралельно трішки вчить життю зарвавшихся дівчат, які забагато на себе беруть.
А допомагати вжитися демониці в роль Таліни буде сама Таліна, рештки душі якої ще жевріють в її тілі.
Ось ці діалоги в голові дівчини між демоницею і Таліною, напевно, були найцікавішими в усій книзі.

Перша частина книги мені йшла дуже важко.
По-перше, сюжет майже не розвивався.
По-друге, це перша книга, де я стикнулася з новим правописом (таким активним, як мінімум). І мені поки що його важко сприймати.
Але, коли сюжет перевалив за середину, то почалися цікаві події, я вже звикла до слів.

Сетинг книги - це Гоґвортс, тут навіть важко сперечатися.
Магічна школа, де дітей поділено на факультети - у голові відразу випливає знайома картинка, і не зникає до останньої сторінки.

Ще, звісно, окрема любов - Арейлас.
Арейлас - просто сонечко. Якщо я і продовжу читати цей цикл, то лише заради нього.

В Інституті шляхетних дівчат розгулявся демон. Вже три жертви позбавлені душ.
А щоб спіймати злодія потрібно що? Правильно, думати, як злодій. Тож на боротьбу з поріддям Безодні споряджують нижчу демоницю - нашу героїню. Чи вдасться створінню по суті темному послугувати світлим справам і до яких наслідків це призведе? І чи так люди й демони по різні сторони барикад?

Книга сподобалась. Досить легкий стиль написання, динамічний сюжет, цікаво закручена інтрига, харизматична антигероїня, яка міняється під тиском подій - в цій книзі є все для комфортного і захопливого читання.

Сподобалась світобудова, демонічна ієрархія, способи їх перетворення, появи і існування. Це далеко від біблійних мотивів, тож оригінально і цікаво. Принаймні я не зустрічала такої інтерпретації.

Тож - це оригінальна магічна академія, де окрім детективної лінії є ще й чудово прописана трансформація героїв, є проблематика і моральна складова.
А фінал натякає, що все не так просто і найцікавіше ще попереду.

Рекомендую до прочитання.

📌...я, lutum без імені, народжена від жінки і перероджена в Безодні, викликана до цього світу силою некромантії...©️

Незвичайна і багато в чому дивна книжка, але щось у ній є, що таки чіпляє. Почну із подвоєності: дві українські авторки, що пишуть під одним псевдонімом, два жанри, детектив та фентезі, що поєдналися в одній історії, і дві головні героїні, що зустрілися в тілі однієї дівчини.

Отож, маємо навчальний заклад для шляхетних панянок, які ніби навчаються магії, але по факту ніде її не практикують, ні в житті, ні на уроках. У стінах цього закладу стається вже третє вбивство "тихих" дівчат зі скромних родин. Очевидно, що тут орудує серійний маньяк, або ж демон. Некромант та демонолог, які оглядають тіло останньої жертви, виявляють, що душа не покинула тіло, тож не вигадують нічого кращого, як підселити у нього... демоницю!

Головна героїня Таліна, тепер уже з двома душами, чи то пак сутями, береться за розслідування. І ось тут починається найцікавіше: дует демониці та скромниці перевертає уставлений порядок в інституті. Як виявляється, світ не ділиться на святош та демонів, він "надто розмаїтий у своїх відхиленнях".

Відчувається, що книга написана для підлітків. Стиль оповіді швидкий, викличний, а ще добряче приправлений гумором і лайкою, специфічними для світоустрою, але їх легко розпізнати. Авторки добряче заморочилися над мовою!

Ну і фінал... з одного боку передбачуваний, але й зовсім не типовий. Хоча яка тут типовість? Впевнена, наступні книги ще не раз здивують.

Ідея таємного інституту для навчання вбивць, але з власним кодексом честі, здалася мені дуже цікавою. Герої теж класні, кожен зі своїми сильними і слабкими сторонами. Книга тримає у напрузі до самого кінця, і я раджу її всім, хто любить пригодницькі історії з нотками загадковості.