Валерія Малахова

Книга, яка залишає неоднозначні враження👀Важко написати свої думки, бо ніби книга сподобалась, але залишилось відчуття не повного розуміння 🤔🤔🤔⠀
⠀
Концепція інституту, де виховують вбивць, що діють за принципами честі, однозначно інтригує і пробуджує бажання розібратися, як автору вдасться поєднати ці дві, на перший погляд, несумісні речі.⠀
⠀
Що сподобалося:⠀
⠀
⚜️Сюжет - Ідея таємного навчального закладу, де вчать убивати з дотриманням етичних норм, створює сильну основу для книги. Читач поринає у незвичний світ, де вбивство розглядається як мистецтво, а персонажі постійно знаходяться на межі між шляхетністю та безжалісністю.⠀
⠀
⚜️Атмосфера - Автор вміло створює атмосферу таємничості й напруги. Локації, сцени навчання та внутрішні правила Інституту викликають відчуття ізоляції від звичайного світу та додають певного "магічного" реалізму. У багатьох сценах відчувається тиск вибору, що робить історію глибшою.⠀
⠀
⚜️Протиріччя - Книга задає багато питань про те, що таке добро і зло, та де проходить межа між необхідністю і вибором. Герої стикаються з важкими рішеннями, що спонукає читача замислитися над складністю людських мотивів.⠀

Що не сподобалося:⠀
⠀
🔗Персонажі - Хоча вони цікаві за задумом, їм інколи бракує глибини. Хотілося б побачити більше внутрішніх конфліктів і емоційних переживань, які б допомогли краще зрозуміти їхні мотивації.⠀
⠀
🔗Темп сюжету - У деяких моментах книга здається дещо затягнутою. Сцени, які могли б бути коротшими, іноді затягуються.⠀
⠀
🔗Прогалини - Хоча світ Інституту цікавий, його правила і принципи іноді залишаються недостатньо поясненими. Хотілося б отримати більше деталей про те, як саме функціонує цей світ і як герої виправдовують свої вчинки.⠀

Некромант і маг-дізнавач підсаджують демоницю в тіло мертвої дівчини Таліни для того, щоб вияснити хто ж вбиває дівчат у інституті шляхетних дівиць…але я би посперечалась про їх шляхетність. Дівчата, що там навчались просто багаті, розбалувані та паскудні особини.

Мені дуже імпонувала демониця, вона була цікавим та сильним персонажем. А от такі як Таліна не подобаються - дуже слабка дівчина, з якої всі знущались і вона всіх боялась. Крім цього у мене таке враження, що авторки вирішили красиво обіграти дисоціативний розлад ідентичності, що вийшло напрочуд цікаво. Принаймні мені це виглядало так - в одному тілі демониця і дівчина, зі сторони схоже на розлад.

Цікаво написана історія, але мене чомусь вона не зачепила, хоча було не погано. Динамічність у сюжету достатня та й персонажі цікаві. Окремо хочу сказати про оформлення книги 🥰 - книга дуже красива, з кольоровим зрізом і не менш гарним форзацом♥️

"Любов страшна річ, вона засліплює й оглушує навіть найрозумніших".
Ця книга - це фентезі історія з детективною лінією.
Є такий-собі інститут шляхетних убивць (але якось не убивць, а більше шляхетних дівчат). І у цьому інституті поселився Душохват, який вбиває дівчат. Для того, щоб його вполювати, у тіло останньої загиблої підселили демона. Як на мене, для українського фентезі це потужно і дещо незвично.
Мені сподобалось читати про дні дівчат в інституті, як демониці разом із душою дівчини, в тіло якої її підселили, приходилось співіснувати, і, навіть, провчати знахабнілих багачок.
У книзі дуже гостро підняте питання булінгу, а також справжньої дружби і, навіть, самопожертви.
Загалом, мені дуже сподобалась історія, а коли я дізналась, що це перша частина серії, то зраділа - цікаво, як будуть розвиватися події далі, й що ще чекає попереду.
Також не можу не відзначити оформлення - це естетичне задоволення: обкладинка дуже гарна і рельєфна на дотик, її постійно хотілося розглядати; а зріз та форзаци - супер.
Ну, і, звісно, гумор - авторки тут постаралися - читаючи відчуваєш, що читаєш наше рідне, українське.
Тому книгу рекомендую - з нею відпочинете.

У майбутньому це буде трилогія, а поки що лише перша книга. Мені вона вельми сподобалося, сподіваюся, що наступні будуть не менш цікавими, бо дуже часто мені варто було зупинитися на першій, щоб не псувати враження)

Серед демонів також панує кастовість, то ж нижчі не мають імені. Але наша героїня своє отримала, з нею поділилася людська душа, у чиє тіло її поселили некроманти. Для чого? Провести розслідування та знищити іншого демона, що вбиває людей. Принаймні двох вихованок Інституту шляхетних дівчат вбив, а третю - майже. То ж спокійного життя на тому світі їй поки що не бачити, а цікаве на цьому - будь ласочка)

"Демони й духи подобалися Шантонові набагато більше, аніж люди. На його думку, вони були чесніші, адже відверто визнавали: так, хочемо крови (або людських душ, або влади над усім світом), то й що?
А власне, і нічого. Принаймні дивного нічого."

Отже, наша демониця починає розслідування, а ми виявляємо, що у житті, як і завжди, немає чіткого розмежування, що добре, що зле. Поступово ми дізнаємося історію дівчини та занурюємося у її внутрішній світ. І там досить цікаво, а її думки і судження - дуже влучні. І слідство вона теж проведе блискуче, майже ніхто не постраждає)))

Пані читає (13/128) і рекомендує усім, навіть тим, хто не любить фентезі, бо воно тут не головне. Головна цінність - у роздумах та висновках. А ще - книга дуже легко читається, бо і шрифт, і колір сторінок, і естетика оформлення - на висоті. Дуже приємно.

Книга непогана)
Дуже сподобались роздуми демонесси про людей і світ, у якому вони живуть, але фінал не сподобався (здалось, що останній розділ писала геть інша людина, яка не зовсім розуміла, як хоче закінчити книгу)

Загалом 6/10, непогане підліткове фентезі з дуже гарним зрізом.

Найперше, що впадає в око - невже це книга представниця сучасної укрліт? Неймовірна робота дизайнера і художника! Книга - це мистецтво, і ця книга яскравий тому приклад!

Цікавий сюжет, атмосфера, персонажі живі, різні зі своїми мотивами.
Важливі теми, які пробуджують власний діалог зі своїм я!
Ідеальний варіант для підлітків (і не тільки), щоб познайомитися з жанром фентезі!
Окреме задоволення - гарний, якісний зріз, окраса домашньої бібліотеки!

Дякую авторкам за чудову пригоду!

"Інститут шляхетних убивць" Валерії Малахової - це фентезійний детектив, який поєднує в собі динамічний сюжет, цікавих героїв та елементи української міфології.

Що мені сподобалось:
Оригінальний сюжет: Авторка створила цікавий та динамічний сюжет, який тримає читача в напрузі до самого кінця. Несподівані повороти сюжету та таємниці змушують гадати, хто ж насправді є вбивцею.

Яскраві герої: Аліса та інші персонажі книги добре прописані, кожен з них має свою особистість та мотивацію.

Український колорит: Авторка майстерно вплітає в сюжет елементи української міфології та фольклору, що робить книгу ще більш цікавою та атмосферною.

Динамічний стиль: Книга читається легко та швидко, адже написана динамічною мовою.

Що б я змінила:
Деякі описи здались трохи затягнутими.
Фінал книги можна було б зробити більш емоційним.

Загалом чудова історія, 9/10🤍

"Поки люди не навчаться тому, якою є справжня любов, демони перемагатимуть".

Чи приваблює вас бісівщинка, чортівщинка у книжках?
Якщо так, то вам однозначно сюди.

🏫В інституті шляхетних дівиць трапилося вбивство вихованки. Причому, вже третє по рахунку. У розслідування залучають некроманта, який підселяє у тіло мертвої дівчини Таліни справжню демоницю.

За угодою мешканка Безодні повинна знайти вбивцю, який вільно розгулює інститутом. Подейкують, що ним є демон 😨
Та ніхто не сподівався , що в тілі дівчини ще є залишки її душі, тож тепер в одній оболонці опиняються двоє: людина і демониця.

🔎 Я вперше читаю таке цікаве поєднання фентезі та детективу.
Незвичною стала для мене і поетична манера оповіді. Таке було враження, що я читаю Шекспіра у прозі)

Окрім цього, у творі зустрічаються невідомі слова: "адорувачка", " Емпіреї", приставки "даар", "ер'я", "ек'є". Але, коли я пірнула в цю захоплюючу історію, то зрозуміла їх значення, а дивний стиль викладу для мене став такою вишуканою родзинкою і допоміг краще відчути таємничу атмосферу цього моторошного місця.

⛓️ В інституті панує жорстка дисципліна, адже "добропорядні пані і панянки" мусять мати належне виховання і "пристойність тут понад усе".
Але без чоловіків звісно, що не обійтися) 😜Красень священник брат Отмич, скромний чарівник Саман де Тибор та неймовірно харизматичний нащадок некроманта Арейлас дее Брайдар змушують битися дівочі серця у пришвидшеному темпі.

😈Дуже цікаво було спостерігати за тандемом двох кардинально різних особистостей: тихої, смиренної Таліни та зухвалої, саркастичної демониці . Язик останньої - як гостра бритва. Демониця висміює і вихованок, і викладачів, а демонічний, часто чорний, гумор - це просто неймовірна насолода😅!

✨Дещо мені не вистачило магії. Початок був багатообіцяючим, але хотілось би бодай якихось магічних ноток у щоденному житті вихованок інституту.
Проте знайдете тут цілий спектр людських емоцій та побачите світ людей очима демона. Демониця досить прямолінійна і рубить правду-матку. В деяких ситуаціях вона виявляється більш людяною, ніж вихованки інституту.
Кохання та дружба, суперництво та підступність, інтриги та цькування, очікують вас на сторінках цієї химерної історії.

🧐Це гумористичне фентезі, на жаль, закінчилось в найцікавішому місці. Фінал ошелешив, видався мені надто стрімким і залишив по собі багато запитань. Скажу словами з цього ж твору: "Бодай його безодня забуцала!" 😅

Тепер от з нетерпінням очікую на вихід наступних частин цієї демонічної трилогії)

Н і з а щ о не беріть читати цю книгу, якщо:

✨️ вам не подобаються потраплянці будь-якого штибу, бо тут буде не просто потрапляння в інший світ, тут і тіло інше, ще й з сусідкою 🫣
✨️ ви шукаєте ідеальних персонажів, бо тут вони харАктерні, цікаві, але точно не ідеальні
✨️ вас відлякують сарказм та іронія, бо тут цього хоч греблю гати
✨️ ви боїтесь трохи передбачуваних сюжетних поворотів, бо вони таки будуть, але це абсолютно не псує вражень
✨️вам не подобаються демони в сюжеті, бо тут вони центральні фігури на шахівниці 😈
✨️ ви хочете чисте фентезі, без детективної складової (не вийде)
✨️ вам не подобається читати про інститути шляхетних вбивчат, ой, дівчат 🤭
✨️ гумор, то не для вас (ви все ще на мене підписані?)
✨️ ви любите любовні лінії "в лоб", бо тут такого не буде

Ця книга максимально втрапила в мій настрій та бажання, адже історії потраплянців, то моя любов, а тут ще й демониця, в інституті шляхетних дівчат, йой, ну скажіть же що це інтригує 😉
А я вам більше скажу, що ця красуня потрапить в тіло "сірої мишки", якої цурались та яку ображали, і вона зробить декому ой, як гаряче 😁🔥
А ще будуть уроки, домашні завдання, таємниці минулого, некроманти, бал 💃

Дуже чекаю наступну книгу, бо фінал обіцяє нам дещо цікаве 🤌

Ох, от полюбляю я таку тематику в книгах! Вічне питання, чи є добро - справжнім добром, а зло - реальним злом? Чи все не може бути таким однозначним? 🙈

Читається історія дуже легко. Варто зауважити, що мені не вистачило розповіді про світ, проте фактично нам надають інформацію стільки, скільки знають самі вихованки. А знають вони одні крихти 🫠

Загалом, як і зазвичай, ми маємо першу частину, в якій ми знайомимося з персонажами та світом. О, а ще вона так цікаво закінчилась 😏

Чекаю наступних частин! 🥹

«Інститут шляхетних убивць» відразу привернув мою увагу й не тільки оформленням, але й сюжетом: маємо інститут, де навчають панянок. Але там стається вбивство й підозрюють в цьому демона. Так, бо це не просто світ людей, це світ, де панує магія. Тож щоб виявити цього демона, некромант у тіло померлої дівчини підсиляє демонесу. Тепер її завдання повернутися до інституту, вчитися і потай визначити, хто демон.
⠀
Звучить дуже цікаво! Але мені не вистачило опису цього світу: чому дівчат навчають саме питань побуту, а не магії? Що вивчають хлопці? Поряд із демонами ми знаємо, що є магія, є некроманти, а хто ще? Як виникає магія чи всі нею володіють? Як стають демонами?
⠀
Але мені сподобалось, це було доволі захопливо. Це не тільки фентезі, але й пригодницький детектив. Героїні доводиться дізнаватися, хто є демон: і робить вона це методами опитування, спостереження. Але при цьому їй доводиться ще й вчитися та, звісно, втрапляти у різні халепи. Тому саме читання було атмосферним.
⠀
Кілька слів про головну героїнею (саме про демона), вона харизматична особистість. Самовпевнена, різка й не тримає язика за зубами. Здавалась би, їй не повинні бути притаманні людські почуття, однак вона все ж таки їх має (цікаво чому?). Героїня мені сподобалась.
⠀
Трішки на початку було важко читати, бо було багато незрозумілих слів по сюжету: «екʼє», «даар виховательки», «адорувачки» - походу стає зрозуміло, хто це, але все ж таки, хотілось пояснення, яка різниця між даар чи екʼє тощо. Також і деякі слова були просто мені не знайомі або дивно звучали, як от «баклагу», «зачіплянула, «ковбанюся». І сама побудова деяких речень була не звичною, а зі зміщеною структурою. Все це на початку трішки знижувало темп читання.
⠀
Фінал книжки інтригуючий, адже виникає нове питання, нова таємниця, яку треба дізнатися. Таке закінчення натякає на подовження історії.

Історія, яку я з величезним задоволенням прочитала за два вечори. Спершу хотіла оцінити книгу у 8,5-9 балів, так як це, хоч і дуже цікаве, але далеко не найсильніше фентезі з мною прочитаних. Однак я розумію, що роман було написано для підлітків, а отже й порівнювати його варто лише з підлітковими книгами. А в цій категорії "Інститут шляхетних убивць" - одна з найкращих для мене.

У книзі йдеться про людський світ, у якому є демонологи і некроманти, а також Безодню, де мешкають демони різних рангів. І хоч авторки не прописують детально світоустрій, нам цілком вистачає наданих знань для того, щоб розуміти сюжет твору.
Майже всі події книги відбуваються в Інституті шляхетних дівчат, у якому за останній час було скоєно три вбивства. Очевидно, що винний у цьому демон, але керівництво не хоче привертати зайвої уваги до справи, тому знаходить дуже цікавий спосіб вирішення проблеми. Розслідувати злочини має приборкана демониця, робитиме вона це, звісно, у людському тілі.

Як на мене, то ідея дуже цікава, та ще й прекрасно втілена. Окрім фентезійної складової, тут багато роздумів про добро і зло, владу, булінг, місце жінки у суспільстві, хитрість, людяність, цинізм, справедливість, помсту, вірність, про людські слабкості, схильності, стосунки, першу закоханість. Роздуми ці не шокуючі, без новизни, але прописані дуже приємно, дотепно і щиро.

Але насамперед - це книга про дружбу. З Таль і Ліни вийшла чудова команда. Вони зовсім різні, але так добре доповнюють одна одну. А більше за інших продемонструвала силу своєї дружби й відданості другорядна героїня - Лоїса.
А взагалі кожен з героїв чимось запам'ятався. Так як вони ще діти, серед них немає представників абсолютного зла. Деякі персонажі наївні і щирі, деякі холодні, проте виховані, хтось грайливий, хтось цинік, а дехто демонструє кращу сторону лише особливим людям. Кожен з них ще має шанс і час на щасливе майбутнє.

У фіналі книги стається дещо неочікуване для мене. Ця подія і радісна, і сумна водночас. Сумна, бо неможливо героїням існувати у такому стані все життя. Якийсь період - так, але ж не завжди. Як їм розрізняти і ділити свої почуття?