Валерій Шевчук

Якось не пішла мені ця книга. Занадто нудно, не досить цікаво, затягнуто і взагалі моє. Якби не необхідність читати її по програмі, то так би і не осилила. Три абсолютно різні історії, всередині кожної ще часом по кілька історій. Події розгортаються повільно, тягуче, багато самокопання, особливо в першій частині.
Єдине, що прийшлось до вподоби, це образ вчителя Сатановського в третій частині. такий собі скептик-мізантроп, який живе сам по собі, але з часом навіть трішки "еволюціонує".

Кожна книга ще до її прочитання викликає у мене певні асоціації. Обкладинка цієї і назва чомусь вселили в мене надію, що це щось надзвичайно цікаве і інтригуюче. Але не так сталося, як гадалося. Дочитала нарешті та й добре:)

Таємнича, загадкова і химерна книга, сповнена різних захопливих і не дуже історій. Про кожну частину хочу сказати окремо.

"Дім на горі" історія про жінок, кохання і родинні таємниці. Захопливо і дусі химерного роману. Читається дуже легко, слова переливаються в речення, котрі зливаються в тягнуче-приємну історію. Тут нема гострих сюжетних ліній і життєвих перипетій. зате є багато народної культури, звичаїв і таємниць. Кожний герой тут приваблює своєї неповторною історією, котрі сплітаються в життя одного села. А як реалістично і гарно описані тут краєвиди, так і хочеться зануритись у природнє середовище, покинути місто з його гамірним плином часу.

Голос трави - це збірка історій, написаних одним із найцікавіших персонажів "Дому на горі" дідом Іваном. Про кожну історію слідувало б говорити окремо, але залишу цю справу для семінарського заняття на цьому тижні:) Деякі історії викликали захват, деякі просто цікавість, а деякі нагадували чимось Стівена Кінга, настільки автор вміє гарно передати таємничі моменти. Проте тут не��ає перевертнів чи вовкулаків, тут наші, давні етнічні вірування знайшли втілення, зустрічаємо і домовиків, і чортів, і перелесника: всіх тих, хто пов*язаний з українською демонологією, культурою.

Особисто мені не вистачило якогось зв*язку між цими двома частинами. Як на мене, вони могли б прекрасно функціонувати як окремі художні твори. А кожна і сторія "Голосу трави" - як окреме оповідання/новела/притча. Не бачу я певної структурної цілісності, а вцілому враження маю позитивне.