Валентина Захабура

Коли після 321 сторінки збірки рідзвяно-святкових історій не можеш виділити кілька найкращих - це означає ,що збірка просто чудова!

По-перше, якось дуже цілісно укладені оповідання, логічно ,як мені здалось.

По-друге, вони настільки різні сюжетно, що перед очима завжди калейдоскоп нових вражень.

Трохи казки і магії, любові і розчарування, втрати і надії ,але понад усе - багато віри в диво 😇

Це вже друга святкова збірка,яка дуже сподобалась! Кожне оповідання особливе. Цікаво,як на мене, буде і дітям, і дорослим. Цю збірку можна сміливо брати на позакласне читання на уроках української літератури - тут точно є що обговорити з дітьми

Що ще?)Дуже рекомендую!

Це справжня зимова казка, яка огортає теплом та занурює у свято ще з перших сторінок. Ця книжка — як затишна ковдра в холодний вечір, коли за вікном заметіль, а вдома розливається світло від ялинки. У ній ви знайдете не лише історії про зимову магію, а й чудові, такі знайомі дитячі спогади, які нагадують, як пахне святкова атмосфера мандаринками й хрумким снігом.

Автори та ілюстратори книги змогли створити справжній шедевр, де кожна сторінка наповнена теплом і турботою. Історії тут — неначе листівки з дитинства, вони добрі, щирі й змушують задуматися про те, що для кожного з нас означає зима. Це мандри до спогадів про перше святкове диво, перший подарунок, перший смак мандаринок, що змішується із запахом снігу.

Книга чудово підходить для читання всією родиною — вона відкриває двері у світ, де дорослі можуть повернутися в дитинство, а діти відчути, що таке справжня зима з її магією і затишком. "Коли сніг пахне мандаринками" — це як запрошення провести час разом, посміятися, трохи помріяти й повірити, що зима завжди може подарувати маленьке чудо.

Ця книга стане прекрасним доповненням до зимових вечорів і точно залишить по собі теплі спогади, які хочеться зберігати ще довго після завершення зимових свят.

Якщо у вас новорічний настрій зʼявився восени, а ближче до свят зовсім вивітрився, то пропоную вам взяти до рук цю книгу.
Звичайно, що коли в творах головні герої діти чи підлітки, то історії можуть бути трохи наївними, але це прекрасно.
І яка б пригода з головними героями не сталась б, які болісні втрати вони не пережили б, що б доля не принесла їм, головне для них всіх - це зустріти зимові свята з найближчими. І в цьому і є справжня магія новорічних свят.
Рекомендую)

Книга "Лео-Фу, або Я народився собакою" заслуговує на вашу увагу з багатьох причин. Ця захоплива пригодницька історія розповідає про життя маленького бульдога на ім'я Лео, який відчуває себе незрозумілим і непотрібним у своїй попередній родині. Після розлучення він потрапляє на нове місце, де долає труднощі, змінюється та знаходить своє справжнє покликання.

Ця книга підходить для читачів різного віку, особливо для тих, хто цікавиться історіями про тварин, пригодами та важливими життєвими уроками. Вона може бути цікавою як для дітей, так і для дорослих, які цінують чутливі та мотивуючі історії. Читачі знайдуть у цій книзі натхнення та надію, спостерігаючи за тим, як Лео перетворює свої труднощі на можливості для росту і самопізнання.

Досить цікава підліткова історія, яка розповідає дітям про інші часи. Єва з братами і батьками живуть у Вільні. Але одного дня переїжджають в українське село. Абсолютно все нове: великий, але старий будинок, прислуга і кріпацтво, євреї та їхні діти, трохи містики та фантастики - козак Мамай і прохання розгадати якусь таємницю.

Нова обстановка - це не так легко і весело, як здавалося. Особливо для мами, яка мріяла про вишуканий світ Варшави, а не сільську обстановку. Дуже розумна дівчинка Єва радіє кожному дню і новим знайомствам. Але ж панночці так не годиться.

Цікаво, атмосферно про виховання, зміну обстановки та часи, коли ще були пани і кріпаки і багато про дорослі проблеми очима дітей.

🐢Як гадаєте, що станеться, коли під одним дахом затишної квартири біологині зберуться чотири види різних домашніх улюбленців? А вийде чудова пригодницька книжка про тварин та їхніх співмешканців. Отож, знайомтеся, "Панцир, лапи й крила пані Оксани"

🐸Жила собі пані Оксана Грушевська, вела гурток біології при бібліотеці і навіть не підозрювала, що одного ранку її життя зміниться на-завж-ди! Спочатку до неї завітає сусіда з вишневим тортом, але залишить травмованого черепаха. Тоді племінник "тимчасово" підкине шпорцевих жабок. Нахабний папужка Дзуськи залетить прямо у відчинене вікно, без будь-яких запитань чи запрошень. А потім у світі почнеться пандемія, яка звісно ж не омине і цю незвичайну родину.

🐼Ви навіть не уявляєте, які пригоди відбуваються за зачиненими дверима цієї квартири. Тут ведуться справжні війни, заключаються альянси, підписуються мирні угоди і все це приправлено гарним гумором. Нашим із сином улюбленцем безумовно став папужка Дзуськи, самовпевнений і нахабнючий, мов справжній пірат, що пройшов сім морів і вижив не в одній битві, хоч і втратив око. Втім, кожна із тварин, по своєму цікава, всі вони з різними характерами і особливостями поведінки. Впевнена, прочитавши цю книгу, вам захочеться завести хатнього улюбленця, а може й не одного 😉

🦜Ця книжечка написана на основі майже реальних подій. Прототипом головної героїні стала біологиня Оксана Яблонська, а всі тварини існували або й досі існують у реальному житті. Книгу раджу не тільки я, а й шановні Барабуки. Цього року вона потрапила до короткого списку 50 найкращих видань для дітей та підлітків, а це вже неабияка заслуга.

Признайтесь, ви теж не знаєте, як виглядають шпорцеві жабки?

Про польську шляхту, українських кріпаків і як все це поєдналося в (не)дитячій історії
⠀
Одна з моїх читацьких звичок - це, як тільки в улюбленого письменника виходить нова книга одразу бігти її читати, бо я вже знаю, що мені вона сподобається. Щоправда новинку Валентини Захабури я примудрилася пропустити 🙈, але прочитати у мене таке вийшло і це було прекрасно!
⠀
Не знаю, чи заінтигувала, але переходжу до книги:
⠀
Отже, маємо головну героїню - дівчинку Єву, яка зі шляхетної польської родини і майже все своє дитинство проводить у Вільні, аж доки тато не повідомляє всю родину про переїзд в новий маєток в українському селі. І якщо мати не в захваті від переїду, то Єва разом з братами просто не в собі від радості і передчуття нової пригоди без якої звичайно не обійшлося)))
⠀
На перший погляд може здатися, що це абсолютно легка і наївна дитяча історія про дружбу дітей, їхні пригоди в селі, казки. Але це не так. Адже хоча ми дивимося на все з точки зору Єви, нам все одно показують не дитячі проблеми тогочасного суспільства.
⠀
В першу чергу - це кріпацтво. Юній панянці, яку вчили тому, що їй завжди будуть прислужувати інші нижчі за станом слуги видається дивним, те що звичайних людей буквально можна придбати, як худобу або безкарно вчиняти над ними злочини. Єва ставить слушні запитання своїм батькам і оточуючим, чому це ок, і саме через її роздуми ми можемо побачити такий собі сторонній погляд на те, що для нас було звично.
⠀
Тут також піднімаються питання національності і як людей пригноблювали за належність до іншого народу або іншої віри, і як це вважалося нормальним. У головної героїні є друзі на прикладі яких ми можемо побачити цей конфлікт - єврейка Ривка і нащадок козаків Гнат.
⠀
Ну і те, що мене приємно здивувало - це фантастичні елементи у вигляді снів, де до Єви приходить козак Мамай і просить розгадати його таємницю. Це було дуже цікаво і захопливо! І я зі своєю любов'ю до історії не могла не зацінити цього))
⠀
Кажучи про мої враження - мені сподобалося! Було несподівано бачити у Валентини Захабури не сучасну підліткову історії, а цілу історичну повість. Але мені дуже зайшло!
⠀
Ви знаєте, як я люблю історії про аристократію, а тут завдяки Єві ми занурюємося в її рутинні будні і це було цікаво.
⠀
Чесно кажучи книга дуже неоціненна і я взагалі на неї ще відгуків не бачила! Але дуже вам раджу ❤️

Завжди важко писати відгуки на книжки, написані кількома авторами, бо загальна стилістика книги дуже неоднорідна - якісь оповідання сподобалися більше, якісь менше. Але всі вони про віру, про різдвяні дива. Якісь із цих оповідань абсолютно магічні, якісь по-дорослому філософські. А частина з них - просто розбиває серце, бо вони про втрати, в тому числі про втрати на війні…

Мені гірко, що війна просочилася в дитячі книги і стала чимось… Звичним, мабуть, не зовсім підходяще слово. Війна стала контекстом життя, а не порядком денним…
Все ж збірка так продумана, що останні оповідання - цілком магічні і позитивні, тому фінальне враження залишається цілком святковим.
Рекомендую для дітей 9-13 років, а також батькам, щоб освіжити в памʼяті ті проблеми, які тривожили нас в цьому віці і згадати, який він непростий, скільки викликів, невпевненості, складнощів викликає.

Коли сніг пахне мандаринками - збірка теплих історій сучасних українських авторів.
Вона тепла, часом пробиває на щемкість та спогади.

Що цікаво, я для себе її асоціюю з літом. Бо саме в цей період її читала. Коли хотілося трохи казки, трохи дива. Треба спробувати і перед різдвяними святами якось прочитати)

Загалом такі збірки чудовий варіант знайомства із сучасними українськими авторами.
На щастя, імен багато і кожен для себе відкриє щось своє, знайде когось свого близького до серця.

А ще ця збірка поїхала із моєю знайомою до Британії, стала своєрідним символом українського Різдва за кордоном.

А ще класно читати тим, хто зараз опановує українську. Тексти нескладні, але з настроєм та емоцією.

В мене вже склалась традиція - в грудні читати різдвяні оповідання. В цьому прекрасно допомагає Видавництво Старого Лева, які видають нові збірки.

Збірка цікавих оповідань для підлітків, адже головні герої, в основному, діти. Ці історії досить добрі, хоча не завжди веселі і чарівні. Бо Різдво, як і наше життя, теж може бути різним. І часто ми це розуміємо в дитинстві, а не дорослими.

Частинка дива, час із родиною, віра в казку, миттєве передбачення, спогади про минуле чи навіть просто смаколики. В кожного свято асоціюється з чимось своїм.

Але після прочитання кожного оповідання ставало приємно на душі та теплилася віра у краще майбутнє і, головне, мирне Різдво вже цього року.

24 оповідання, від 24 різних письменниць та письменників, 24 погляди на події, які могли розгортатися напередодні Різдва 🎄

Головні герої кожної з історій - діти та підлітки, але з досить дорослими думками, переживаннями, проблемами та висновками. Кожна розповідь по-своєму описує передріздвяний настрій, сімейні традиції, надії, сподівання і дива, яких ми всі так чекаємо, особливо в переддень свята ☃️

Ідеальним, на мою думку, акордом збірки стало оповідання Наталії Ясіновської "Хочу татових вареників". Головна героїня - підлітка вперше буде святкувати Новий Рік не вдома з родиною, а з подружками та однокласницями. Це так по-дорослому, так круто, так прикольно та сучасно, на думку Насті. Але виявилось, що з мамою, з татом та молодшою сестрою грати в настільні ігри, дивитися улюблений фільм та писати плани на рік куди затишніше ніж слухати вихваляння та висміювання однокласниць. А ще, вона точно знає, що батьки завжди прийдуть на допомогу без жодних питань. І це дуже цінно ✨

«Коли сніг пахне мандаринками»
Видавництво Старого Лева
«Якщо замерехтіли вогники-зірочки — значить скоро свята». (Марія Титаренко)
Як відомо, саме на Різдво відбуваються найнеймовірніші події, збуваються найзаповітніші мрії, стаються дива. І навіть той, хто не вірить у силу різдвяної ночі та магію новорічних свят, відчуває, що цими днями коїться щось дивне і непередбачуване. Звичайно, не без халеп та прикрих випадків, але врешті-решт все завершується цукерками, мандаринками, подарунками, посмішками та обіймами.
24 історії про суперсили, свято з бабусею та дідусем, зустріч з водяним драконом, смак снігу та його термін придатності, різдвяний стіл у бліндажі, лист із минулого про ангелів, різдвяного штолень, переїзд, кошенятко від Миколая, першу зірку та вареники, приготовані татом.
«Зима зависає в повітрі крихітними сніжинками» (Оля Русіна). Сніг – то «незлічимий рій білих мух» (Марія Титаренко), бо ж «… ловиш сніжинку на язик — і вона за мить з холодної колючки перетворюється на ніжну теплу краплинку» (Андрій Бачинський)
« Жоден зимовий день не бував схожим на бабусине Різдво» Анна Сидор. «… містечко перемінилось і на ранок скидалося на ошатну різдвяну листівку» (Богдана Матіяш).
«Мрії збуваються, коли на те час» (Слава Світова)
«Чи ви знаєте, що зимові вечори — найближчі родичі Вічності? Чому б інакше вони були б такими довгими?» (Роман Росіцький).
Ці 24 оповідання, мов вервечка непередбачуваних історій — справжня терапія на зимові свята, бо ж що ще, як не читання допомагає поринути у світ див та мрій?
Валентина Турчин