Мене дуже цікавить тема УПА, тож я із задоволенням і чималим інтересом прочитала роман Уляни Дудок. Розчарованою не залишилась. У творі є дві сюжетні лінії - сучасна й історична, які між собою тісно пов'язані. Головна персонажка сучасної сюжетної лінії, Анна, грає чільну роль у фільмі про УПА, який починають знімати незадовго до повномасштабного вторгнення. Її партнером по зйомках виявляється колишній наречений, з яким вони розійшлися через дурницю (от я взагалі не зрозуміла, як, маючи такі почуття одне до одного, можна було розійтися через такий примітивний привід, ну, але то таке; як писав, здається, Ю. Крашевський у "Графині Коссель", "дивні є люди, дивні в них бажання"). Персонажами історичної сюжетної лінії є упівці - Михайло й Анна (зрозуміло, інша), а також їхні побратими й посестри та симпатики. Обидві сюжетні лінії були цікавими, романтичні історії обох Анн та їхніх коханих відлунювали особливим трепетом і трагізмом на фоні боротьби за незалежність, постійного страху за власне життя й майбутнє нащадків. Мені сподобалось те, що роман сповнений оптимізму, що авторка любить своїх персонажів, а не намагається якомога швидше їх спекатися (помітила, що є такі письменники, у яких поголовне вбивство головних персонажів - наче якась нездорова тенденція). І, хоч не всі вийдуть з виру боротьби живими, що зрозуміло з огляду на тематику, любов неодмінно переможе. Тепер відзначу те, що мені у творі не дуже сподобалось. По-перше, кліпова композиція. Взагалі, в сучасній літературі вона є тенденційною, але не завжди доречною. У творі менш ніж на 200 сторінок постійні ретроспекції й сюжетні "нарізки" сприймаються важко. З огляду на те, що головних персонажок обох сюжетних ліній звати Аннами, сприйняття твору ще більше ускладнюється. Ця кліповість так заважала мені, що іноді виникало враження, наче то не цілісний художній твір, а дописи з фейсбуку. Наприклад, людина поставила собі за мету щодня протягом певного періоду писати допис на конкретну тему. У кінці об'єднала їх, не редагуючи, в один текст і видала це за монолітній твір. На мою думку, варто було б усе-таки провести ці дві сюжетні лінії через твір як дві неперервані нитки, які переплітаються, бо роман більше нагадав мені клаптикову ковдру. По-друге, деякі персонажі й епізоди, як на мене, були зайвими. Наприклад, розповідь про те, як Анна після повномасштабного вторгнення якийсь час жила за кордоном (не згадаю, яка то була країна, але ще до її переїзду в Польщу). От нехай би одразу їхала до родичів у Польщу. Не треба було її "тягати" по всій Європі, на сюжет це глобально не вплинуло, а твір і так невеликий, краще було зосередитися на чомусь більш суттєвому, на мою думку. Розумію, що це цілком правдоподібний сценарій, може, навіть автобіографічний (хтозна), але несуттєвий у конкретному романі. І ще подекуди авторка збивалася на публіцистику, на сухі історичні коментарі, що негативно впливало на художні особливості твору. Загалом зміст роману мені дуже сподобався, а от композиція виявилась максимально "не моєю". Попри це, твір усе ж непоганий, просто ідея виявилась занадто масштабною для такого обсягу, тому іноді в мене виникало враження, що це не завершений твір, а його скорочена чернетка.

У книзі переплітаються два часові проміжки: перший під час знімання фільму про воїнів УПА (тут ще й вплітається невелика третя часова лінія), другий — сьогодення, в умовах повномасштабного вторгнення. Я була трохи скептично налаштована до цієї книги, адже розмір малий, а потім ще побачила, що шрифт доволі великий. Думала: «А як можна розгорнути повноцінну історію у такому невеликому обʼємі»? Можна! Ще й як можна? Книга чіпляла важливі та інколи болючі струни моєї душі. Тут було про історію, боротьбу УПА проти німецьких і радянських окупантів, про любов, про повномасштабну війну, про вимушену еміграцію, про пошук себе. На початках розділів авторка не давала відразу зрозуміти, від чийого обличчя і в якому часовому проміжку я зараз читаю. Але все швидко ставало зрозумілим. Я навіть не знаю, які глави робили мені більш боляче: про боротьбу УПА проти загарбників чи сьогоднішню боротьбу проти того самого загарбника? Авторка змогла чудово розкрити свій задум у такому невеличкому обʼємі, але мені все ж трохи не вистачило деталізованості. Хотілося б ще більше зануритися у персонажів, історію і сюжет. Також трохи засмутив момент, що тут був персонаж, який говорив російською, а приміток з перекладом на українську не було. Це саме той випадок, коли вважається, що всі українці знають російську за замовчуванням. Так, більшість справді знає, але в наш час, на мою думку, краще було б зробити примітки з перекладом. Але загалом мені книга сподобалася! Рекомендую до прочитання тим, хто цікавиться сучукрліт, історією України та коханням, що долає час?

Книга про любов до країни, про одвічну боротьбу за нашу волю та кохання♥️ Події відбуваються у трьох часових проміжках : часи УПА, довоєнний час в Україні та АТО. Мені дуже закарбувалось у памʼять епізод вінчання та першої ночі подружжя УПА♥️. Звісно ж події АТО не залишили мене байдужою?? Як гарно авторка описує природу нашої країни, свято Івана Купала (ніби я там з дівчатами плету вінки) - душу гріє тепло! На початку мені важко було розібратись, що ж діється, то УПА, то фільм знімають, а потім АТО, однак читаючи далі я зрозуміла задумку авторки і це досить цікаво ? Пані Уляна так красиво поєднала страшні речі з красивими, що читати про війну було не так боляче ?