Тора Хьорлейфсдоттір

Тора Хйорлейвсдоттір пропонує історію, яку ви прочитаєте за один вечір, але забудете не скоро. Головна героїня «Магми» – Лілья – дівчина, яка відчайдушно хоче бути коханою та має великі надії на свого нинішнього партнера. Проблема в тому, що чоловік всіляко використовує її, її закоханість, можливо, наївність. Мені важко точно визначити рушійну силу героїні. Доброта, прагнення кохання та безпеки чи наївність – все це пасує. Читачу стосунки між Лільєю та її партнером чітко видно одразу, тому розвиток і перебіг цієї історії, ймовірно, здасться заплутаним і викличе бажання мало не розвести руками від нерозуміння чи обурення. Все це може викликати негативне враження про головну героїню. Але, мабуть, це зроблено навмисно, щоб показати нам, яким пекельним може бути життя для того, хто не знає своєї цінності, і до чого може призвести сліпе кохання. «Магма» – це роман, скупий на слова та сюжет, який при цьому торкається неймовірно важливої теми. Ці 100 з хвостиком сторінок зображують процес індивідуального руйнування. Ця історія часом відразлива, але навряд можна було б інакше зобразити порушення людських меж в ім'я кохання. Зрештою, серед безладу, бруду, сечі, крові та сперми авторка, здається, знаходить проблиск надії. І так хочеться вірити, що є шанс вийти з будь-якої темряви.

Анонім

Ця книга про стосунки. Про стосунки яких ніколи не має бути в вашому житті. Я читала багато відгуків на цю книгу і зазвичай зустрічала слова типу «як взагалі можна було таке написати, фу, не розумію навіщо це прочитала» чи щось на кшталт того. (Я ні в якому разі не хочу образити чиюсь думку) Але я вважаю, що такі книги абсолютно точно мають право бути у нашому інфопросторі і вони просто необхідні. Читаючи книгу я відчувала відразу і жалість одночасно. Відразу до чоловіка, що принижує свою партнерку. А жалість до жінки, що вважає таке відношення нормальним «ну бо він же сказав, що любить мене, мені не подобається, проте я маю терпіти» Цю книгу мають прочитати всі і якщо хоч щось у ваших відносинах сходиться з цією книгою — це перший дзвіночок, що щось не так, що щось потрібно змінювати. (Я не тільки про жінок, чоловіки теж можуть знаходитись в токсичних не здорових стосунках) Я зараз кажу не про сварки які бувають у всіх, а про відверті маніпуляції, про зради, про брехню у відносинах, про те, що вас не чують, або ж просто не хочуть чути. Звичайно, кожний живе так, як йому комфортно. Але для того, щоб не переживати в своєму житті абʼюз потрібно знати як він проявляється і тікати від нього куди очі бачать. Все починається з малого, а закінчується жахом. Тому можу радити прочитати цю книгу, тим паче вона малесенька. Та сенсу в ній набагато більше, якщо читати між рядків.

Анонім

Ця книжка вдарила сильно, але тихо. Не було гучних розв’язок чи драми — лише тягуче, знайоме відчуття чужої влади над тілом, тиску, якого не бачать інші, і внутрішнього бажання зберегти себе хоч у чомусь. Я читала і відчувала, ніби це моя подруга говорить мені пошепки те, що давно хотіла сказати. Головна героїня — тендітна, але не слабка. Вона мовчить, коли кричить усе всередині. Вона терпить, бо так “треба”. І я в якийсь момент відчула, що теж так іноді мовчу. Мені було не просто читати “Магму”, бо я ніби йшла поруч із нею — в цих холодних кімнатах, чужих руках, тісному просторі. Але водночас це дивна терапія. Коли вона нарешті вийшла — я теж ніби змогла глибше вдихнути. Це дуже коротка книжка, але після неї хочеться довго мовчати. А потім — говорити. Про себе. Про контроль. Про те, чому важливо вчасно вийти.

Анонім