Тесс Ґеррітсен

Чудова нова книга про компанію пенсіонерів (ЦРУшників в минулому), які, проживаючи своє спокійне та тихе життя в глушині, вже вдруге беруть участь у розслідуваннях (*читай також "Шпигунське узбережжя" Тесс Геррітсен). Цього разу до заможного та успішного сімейства приїздять родичі, щоб розділити з ними доволі важкі емоції - розвіяти прах померлого батька та діда. Ітан, один із синів, письменник, буквально з першого дня, знаходить в рідному краї натхнення до написання нового роману. Його жінка Сьюзен намагається звикнути до доволі строгої, принципової сім'ї, та влитися в цей незвичний колектив людей. Зої, дівчина п'ятнадцяти років, одразу знаходить собі нову знайому, з якою плаває в місцевому ставку та ... зникає. Це стає справжнім випробуванням для сім'ї. Місія, за якою вони приїхали в містечко, відходить на другий план. Поліція починає пошук Зої, а в допомогу їм пенсіонери (клуб Мартіні) проводять своє, незалежне, розслідування. Завдяки своїм знанням та досвіду, вони швидше доходять до розгадки цієї історії, яка доволі заплутана та тягнеться коренями з минулого. Книга цікава, проста та зовсім не жорстока (як серія про детектива Джейн Ріццолі цієї ж авторки). Мені дуже сподобалось, як авторка деякими фразами давить на емоції, які вводять в ступор та на хвилину-дві змушують задуматись над цими влучними словами. Цими фразами добре описані внутрішні хвилювання головних героїв, побоювання, які знайомі нам всім. Книга варта уваги 💯

Анонім

Тесс Ґеррітсен це моя любов! Купляю її книги автоматично, не читаючи анотації. Ця книга хороша і динамічна, легко читається!

Анонім

Ця історія починається і закінчується музикою. Але між першою і останньою нотою — ціле життя, біль і пам’ять, що не піддаються забуттю. Молода скрипалька Джулія знаходить у Венеції старовинний нотний аркуш із загадковою композицією Incendio🎶 Мелодія стає ключем до іншого світу — світу, де юний скрипаль 🎻 Лоренцо жив у час, коли людяність горіла у вогні війни. Через дві часові лінії — сучасність і Італію часів геноциду, авторка проводить тонку нитку, що з’єднує душі людей, розділених десятиліттями. Ґеррітсен майстерно переплітає ці два виміри — минуле й сучасність, кохання й жах, музику й смерть. Вона пише про те, як історія здатна простягти руки через десятиліття, як мелодія може стати голосом пам’яті. І за кожним акордом — біль. Біль геноциду, втрати сім’ї, знищених життів. Книга прекрасна і водночас жахлива❤️‍🔥💔

Анонім