Ще один чудовий зразок драматичного твору, який я з великою цікавістю прочитала і, безумовно, хотіла би побачити на сцені. Про що? Драма хорватської письменниці опискє знакові події в житті чотирьох поколінь однієї загребської сім'ї: 1945 - закінчення війни, руйнування старої Хорватії, що чинила злочини на боці Німеччини. Представники старих правлячих класів та нові комуністичні засади, партизани та мобілізовані. Але гуманність не зникла. 1990 рік - початок розпаду Югославії, політичні течії, підготовка до воєнного протистояння. Час, коли політика руйнувала родинні та дружні зв'язки. Час докорінних змін 2011 - рік вступу до Євросоюзу, брутальне вирішення побутових проблем, криза соціальних норм та міжособистісних стосунків. І начебто у порівнянні з попередніми кризами ця не мала бути настільки знаковою, але критична маса накопичилася Окремим персонажем драми є будинок. Спочатку він належав родині Амрушів, які свого часу вигнали служницю Моніку разом з новонародженою дитиною. Потім ця дівчинка перетворилася у жінку, пішла у партизани та отримала можливість вибрати собі житло. І вона вибрала саме це. Разом ще з двома родинами. Втім, Кароліна Амруш, донька колишнього господаря, що почала жити з ними, постійно повторювала, що цей Будинок по праву належить їм, то ж через два покоління після заселення ця думка трансформувалася в дію. А ще ми зануримося в інші соціально-побутові проблеми, що переживала ця родина разом з усією країною протягом цих майже 70 років: виїзди за кордон, політичне протистояння, побутове насилля, несправедливість життя, друзі-вороги, війни. "Я не шкодую. Я можу дивитися на себе у дзеркало. Я не як деякі, що мусять боятися, щоб хтось не згадав, якими вони були. Ті, що люблять казати, що під час війни важать інші правила. Ні, не важать. Просто люди звикають до такого аморального часу, і він стає для них нормальним. І вони не беруть до уваги, що одного дня все мине і що вони тоді будуть змушені пояснювати. Звідки в них спливла ця кровожерна, егоїстична суть і чому вони їй дозволили так розгулятися." Твір, що примушує думати. Щиро рекомендую.