Нова книга, новий автор, нове видавництво. Певний виклик? Але усе склалося. І хоч японський менталітет так далеко від нашого, як Фудзіяма від Говерли, тим більше варто ознайомитися з класичною літературою, бо в ній, як і у самих представників країни сонця, що сходить, за її формальністю і вдаваним спокоєм вирують палкі пристрасті. Відразу мушу зауважити, що мені дуже сподобалося оформлення книги: пояснення розташовані на широких полях, що дуже приємно для невідривного читання та розуміння. На початку книги ви можете ознайомитися з біографією автора (дуже непересічною) та з тенденціями розвитку тогочасної Японії. Щоб увійти у контекст і атмосферу) Про саму повість. Якщо коротко — таємне кохання 36-річного літератора до своєї 20-річної учениці. Його "страждання", внутрішні та зовнішні прояви. Відчувалося, що автору тема близька, бо вона потім повторюється і в інших творах. "...коли він порівнював їх із власною дружиною, абсолютно бездушною та глухою до його душевних мук і страждань, про яку він міг сказати тільки, що дітей вона виховує задовільно, у такі моменти йому хотілося кричати від самоти." Ну, такоє... Але дещо мене в таорах напружувало. Це постійне згадування "великого російського письменника" Тургенєва. Ні, я не сперечаюся з впливом російської літератури на світову, але... Тургенєв? Ні Чехов, ні Толстой, ні Достоєвський? Можливо...Хоча знаковим є той факт, що після книжок прийшли ... війська.І почалася війна. Інші оповідання, побутового змісту, мені сподобалися дуже, бо завжди цікаво спостерігати за життям простих людей. Рекомендую для розширення світогляду. Хоча, якщо ви зараз не можете чути жодного слова про "велику культуру", то воно вам не треба.