Книга з ряду «ні риба ні мʼясо». Нічого особливого. Тобто, вона і не погана, але й не та яка «ну точно допоможе».
Почнемо з того що, як на мене, це просто записник, щоденник, де авторка поділилась з нами своїм життям, але дала поради зі свого досвіду.
Це скоріше автобіографічна книга, ніж психологічна.
Друге. Назва взагалі не підходить. «Купи собі той довбаний букет», як сказав мій чоловік: «звучить як книга про фемінізм». І я з ним згодна. (Ні, мій чоловік не проти фемінізму, не проти жінок і т.д.). Можна було би назвати: «Зберись», або «Як не втратити себе» та щось в такому плані. Це більш підходило б за змістом.
Третє. Короткий зміст книги: пиши, нотуй, став цілі, перефразуй, бігай, знімай напругу, пиши, не ображай себе, плануй витрати і так по колу.
В книзі прям занадто води, ну прям дуже.
Ця книга прям вводить в нечитун. Хоча поради дієві насправді.
Але, я б хотіла читати в жанрі психології, книгу справді по психології, а не як зараз модно, книгу рандомної людини, яка просто переписала в неї своє життя і віднесла її до психології.
Іноді взагалі складалося враження, що читаю якийсь роман. Але майже нічого я не запамʼятала.
Хоча сама ідея поділитись своїм досвідом і вирішенням проблем хороша, але не має якогось психологічного підґрунтя.
Дочитавши книгу, я нарешті знайшла асоціацію для неї. Книга скарг та пропозицій. Ось як вона асоціюється в мене.
Анонім
Наче описані звичайні ритуали, але хто був у депресивному стані розуміють, як ритуали важливі для утримання своєї життєдіяльності. Особливо коли просто нічого не можеш і здається, що життя марне.
І також цікавий шлях авторки. Дитинство в неї було тяжким. Але їй здавалось, що не таке воно і погане, тому що в інших буває і гірше. Часта помилка так думати. Я теж так думала про своє дитинство
Анонім
Котолог