Тара Шустер

Книга з ряду «ні риба ні мʼясо». Нічого особливого. Тобто, вона і не погана, але й не та яка «ну точно допоможе».

Почнемо з того що, як на мене, це просто записник, щоденник, де авторка поділилась з нами своїм життям, але дала поради зі свого досвіду.
Це скоріше автобіографічна книга, ніж психологічна.

Друге. Назва взагалі не підходить. «Купи собі той довбаний букет», як сказав мій чоловік: «звучить як книга про фемінізм». І я з ним згодна. (Ні, мій чоловік не проти фемінізму, не проти жінок і т.д.). Можна було би назвати: «Зберись», або «Як не втратити себе» та щось в такому плані. Це більш підходило б за змістом.

Третє. Короткий зміст книги: пиши, нотуй, став цілі, перефразуй, бігай, знімай напругу, пиши, не ображай себе, плануй витрати і так по колу.
В книзі прям занадто води, ну прям дуже.

Ця книга прям вводить в нечитун. Хоча поради дієві насправді.
Але, я б хотіла читати в жанрі психології, книгу справді по психології, а не як зараз модно, книгу рандомної людини, яка просто переписала в неї своє життя і віднесла її до психології.
Іноді взагалі складалося враження, що читаю якийсь роман. Але майже нічого я не запамʼятала.
Хоча сама ідея поділитись своїм досвідом і вирішенням проблем хороша, але не має якогось психологічного підґрунтя.
Дочитавши книгу, я нарешті знайшла асоціацію для неї. Книга скарг та пропозицій. Ось як вона асоціюється в мене.

Книжка цікава захоплива було над чим задуматися та поміркувати після прочитання.

Наче описані звичайні ритуали, але хто був у депресивному стані розуміють, як ритуали важливі для утримання своєї життєдіяльності. Особливо коли просто нічого не можеш і здається, що життя марне.
І також цікавий шлях авторки. Дитинство в неї було тяжким. Але їй здавалось, що не таке воно і погане, тому що в інших буває і гірше. Часта помилка так думати. Я теж так думала про своє дитинство

Книга, яку має прочитати кожна дівчина та жінка, щоб навчитися любити себе та приймати з усіма недоліками.

купила в захопленні, але читати було важко

Ця книжка Тари Шустер - цікаве поєднання нонфіку і художки. Багато її інсайтів відомі, знані, проте не завжди застосовуються нами в житті. І то не є правильно. Її історію хочеться розбирати на цитати і дарувати всім дівчатам😊

Легка манера розповіді, написано як розмова з подругою. Коли в тексті звертаються до тебе напряму - це працює 😁
Дуже добре, як на мене, що авторка не вигадувала велосипед, а розповіла про своє життя, поділилась дуже особистим.
Це не нудно, цікаво, і в багатьох моментах я бачила себе юну.

Проблеми сімейні, любов до себе, адекватне оточення. Як важливо в будь-яких ситуаціях не забувати про себе. Це ж так просто зробити щось приємне для себе просто так: випити смачної кави з книжечкою, прогулятись з подругою, купити, врешті, той довбаний букет самій собі, бо так захотілось 😊 Насолодитись моментом, бути в моменті і подумати про себе.

П.С. не в одній книжці пробігала думка, що не варто зациклюватися на тому, що про нас подумають інші, бо вони про нас не думають взагалі)) Згодні?)

"Дорогезна,
надзвичайно приємно з тобою познайомитися. Насолоджуюся нашим спільним часом. Це супер. Дякую, що читаєш. Справді. Мріяла про те, щоб поділитися цією книжкою з тобою, й зараз, коли усе справдилося, ця мрія стала магічніша, важливіші та життєствердніша, ніж я уявляла. Але не зазнаваймося, маємо попереду ще достатньо часу разом. Дякувати Богові.
ДУЖЕ ЛЮБЛЮ"

Так авторка ділиться інструкцією з листівок вдячності, найкращої егоїстичної штуки, яку можна для себе утнути.
Тут ще до біса багато різноманітних порад "від тієї, котрій вдалося" піднятися після жорстокого падіння. Ритуали для розуму, для тіла і для стосунків. І що важливо: все перевірено самою Тарою.
І, до речі, якщо ви у відгуках прочитаєте, що ця книга - ніби щира розмова з давньою подругою, - повірте, так і є. Правдивість, вразливість і доброта - дороговкази, за допомогою яких вона намагається цілком себе показати і їй це вдається незважаючи на депресію, відчуття гнітючого сорому і хронічну тривожність.

*Починай там, де ти є. Хоч би де це було. Будь найкращою за найгірших обставин.
*Те, за що не берешся ти, береться за тебе. Завжди.
*Насамперед будьте героями свого життя, а не жертвами.
*Немає сенсу шукати собі фальшивих ідолів. Не шукай схвалення від когось, хто на твою думку допоможе тобі схвалити саму себе. Схвалюй себе сама такою, як ти є.
*Стався до необхідного як до розкоші.
*Люди, якими ти себе оточуєш, визначають якість твого життя. Вони свідомо чи несвідомо впливають на тебе. Вони є втіленням твоїх цінностей, твоїх надій та твого уявлення про себе.
*Пам'ятай: поведінкою, виразами, словами та увагою люди щодня показують тобі, ким вони є. І ти так само. Якщо ти не притримуєш дверей для тих, хто йде позаду, то демонструєш, що для тебе нормально зазряснути двері в когось перед носом.
*Те, як хтось ставиться до тебе, не має практично жодного стосунку до тебе самої. Йдеться про саму Ту людину та Її обставини.

Купила собі цю книжку, бо дуже багато про неї писали. Зацікавила.

Тара Шустер структуровано розповідає свою життєву історію. Дівчинка виросла у сім'ї, де батьки постійно сварилися і таки розлучилися, поділивши дітей. І вже у дорослому віці дівчина починає працювати з психотерапевтом і розбирати, чому її поведінка саме така.

Тут про все - батьків і сестру, навчання і роботу, відношення до алкоголю, "трави", їжі, про подруг і хлопців, про вміння почути себе, свої якісь бажання і прагнення.

І про перші кроки до змін - то й же букет, який ти купиш собі просто так, про книжку, яку сядеш і прочитаєш, про красиво сервіровану вечерю лише для себе.

Класний розділ про поїздку в Париж, де Тара дозволила собі бути собою і купити те, про що мріяла роками.

Тут кожен знайде щось своє і її можна перечитувати і не раз.

Книга про те, як дівчина виросла з людини-катастрофи у щасливу особу. Про можливість знайти сили в собі та йти вперед, долаючи всі перепони на шляху до життя своєї мрії.

Книга цікава, ще мені подобається манера написання - чимось схожа на Джен Сінсеро.
Тара Шустер пише крім власної історії, також і практичні кроки для владнання того чи іншого ньюансу, тому читач завжди може поекспериментувати.

Автор надає достатньо інформації, для того, щоб ми розуміли, що ми маємо робити в тій чи іншій ситуації.

Мені задалась ця книга слабенькою. Очікувала від неї чогось більшого. Або ж вона попалась мені не в той час)

Ця книжка - просто знахідка🔥🔥🔥 Відчуття - наче ти сидиш з подругою на кухні і авторка звертається саме до тебе... Бачить твою міміку та емоції 🙏🏻 Дуже рекомендую прочитати🧚🏻 Післясмак після цієї книги - «шкода, що книжка вже закінчилась».

Чи бувало у вас відчуття, що світ несеться бозна-куди? Або ж ви думаєте, що я роблю у цьому житті не так, що врешті не можу вилізти з тієї дупи, у якій я сиджу. Ну, бо якось пахне не французькими парфумами, а світло десь у кінці бридкого тунелю. Можу припустити, що все не так безнадійно, як ви думаєте, але скорше треба вносити корективи до життєвої мапи, аби покращити та зробити своє життя – СВОЇМ ЖИТТЯМ.
⠀
«Купи собі довбаний букет» Тари Шустер доволі непогана книга з точки зору психологічних порад. Часом у мене було відчуття, що «давайте ближче до суті», «конкретніше, будь ласка». Але якщо вам треба «тут і зараз» поради і розв'язання своїх проблем в один момент, то так не буває.
⠀
Авторка зібрала достатньо рекомендацій: як вести свій щоденник, чому варто впровадити «ранкові сторінки», знайти амулети-речі, які будуть вас наповнювати. Розповіла про «ритуали любові Клеопатри» до себе. Про те, як віднайшла «своїх людей», як почала подорожувати й ловити кайф від прогулянок, спорту. На своєму прикладі показала, чому потрібно дякувати. А ще, як на мене, прекрасно описала, як позбутися замкненого кола залежних відносин.
Стиль написання Тари Шустер схожий на розмову кращої подруги чи дуже гарної знайомої, яка намагається підтримати, проте, часом, у манері копняка. Якщо такий стиль до смаку – раджу читати.
⠀
А загалом, якщо у вашій голові мільйон питань «що робити зі своїм життям далі» - разом з цією книгою, я б рекомендувала ще прочитати
«Жінки, які кохають до нестями» Робін Норвуд. Та «Право на помилку» Джесіки Бекол.
Момент! Всі авторки американки й написали свої книги, спираючись на можливості допомоги у їхній країні. Тому адаптувати рекомендації під наші реалії – стане у нагоді!