Після четвертої книги я остаточно зрозуміла, що ця серія стала однією з моїх найулюбленіших у романтичному фентезі. Древня магія, клятви на крові та фатальні пророцтва переплітаються з пристрастю. Алізе й Кір опиняються перед вибором, який розбиває серце. Адже весілля, пов'язане кривавою клятвою, зіштовхується з жорстоким пророцтвом, за яким порятунок народу вимагає смерті коханої людини. Подорож на драконах до легендарних гір, розкриття глибинних таємниць туланського володаря та постійна загроза з боку ворогів перетворюють сюжет на динамічний. Найбільше мене захопили взаємини між головними героями. Їхня хімія відчувається в кожному діалозі, у кожному погляді, у кожному складному рішенні. За них болить серце, бо розумієш, яку високу ціну їм доводиться платити за свої почуття. Окремо хочу відзначити як прекрасно прописаний світ. Він живий, багатий на легенди, магію й політичні інтриги. З кожною книгою він відкривається з нового боку, і мені дуже подобається, що історія не стоїть на місці, а постійно розширює свої межі. Останні сторінки подарували цілий шквал емоцій і змусили одразу шукати дату виходу наступної книги. Якщо перші книги закохують у цей світ, то четверта змушує остаточно зрозуміти, що дороги назад уже немає. Тепер залишається лише чекати фіналу й сподіватися, що авторка збереже моє серце хоча б на кілька шматочків.

Прочитала всі 6 частин. І всі вони в мене з оцінками від 7 до 9. До 10, на жаль, не дотягнули. Але це класна антиутопія. Згадались часи, коли я була підлітком і тащилась від Дивергента.

🔖 «Я завжди памʼятатиму» ⚡️Книга 5⚡️ Мені було цікаво, особливо затягнула друга частина 😏 📝 Джульєтта вважає, що після краху «Відродження» — життя і їх існування під контролем… але, завжди є але 🤨 Що більше дівчина дізнається про своє минуле, то більше розуміє, що її життя — це не її життя і вона зовсім не та, ким себе завжди вважала 😒 ❓Який задум має «Відродження»? Які таємниці чекають далі? І хто ж така насправді Джульєтта Феррас? 🖇️ «Краса може бути жахливою зброєю, якщо знати, як нею користуватися» 🖇️ «Бути поряд із нею водночас приємно і нестерпно болісно, і це новий вид агонії» Сподобалось, що у цій частині є роздуми не лише Джульєтти і Варнера, але зʼявляється ще Кенджі 😏 💯 рекомендасьйон 👌

🔖 «Минуле не забуде мене» ⚡️Книга 4⚡️ Мені було цікаво, трохи повільніше, ніж попередні книги, але сюжет затягує 😏 📝 Новою головнокомандувачкою «Відродження» стає дівчина, яка здатна вбивати лише своїм доторком 💥 Джульєтта Феррас прагне змінити світ на краще, разом зі своїми вірними друзями, а головне — коханим Варнером… та подальша трагедія розкриє страшні таємниці про її минуле і змусить темряву, яка живе в ній, вийти назовні ⚡️ ❓Чи зможе Джульєтта контролювати свої сили та користуватися ними задля добра? Та які таємниці доведеться дізнатися про своє минуле життя? 📖 «Решта світу легко зламає мене» 📖 «Я надто боюся потонути в океані власної тиші» 📖 «Світ спробував зламати тебе, але ти відмовилася здаватися» 📖 «Не можна бути з кимось і тримати від цієї людини так багато секретів» Більш монотонно, ніж попередні три, основні частини, але закінчення цієї частини змусило відкрити рота і поставити загальну оцінку 9⭐️ Продовжую далі 👌

«Знищ мене» — книга, яка одночасно затягує і втомлює. Вона про страхи, які здаються далекими… поки не розумієш, що ми самі їх і створюємо. Про світ, який може зруйнуватися не через катастрофу “ззовні”, а через людину. І в цьому — її найсильніша сторона. Вона залишає після себе не сюжет, а тривожний післясмак і питання без відповідей. Але читати це було як їхати дорогою з постійними зупинками. Місцями — дуже цікаво, напружено, хочеться ще. А потім — різкий спад: затягнуто, повтори, відчуття, що тебе водять по колу. І окремо про героїв. Джульєтта… чесно, вона мене відверто дратувала. Її максималізм, імпульсивність, ця постійна “мені треба все і одразу” — іноді просто вибивала з історії. Замість співпереживання ловиш себе на роздратуванні. А от Адам — повна протилежність. Спокійний, теплий, надійний… ну просто булочка 🤭 Той персонаж, за якого реально переживаєш і якого хочеться “забрати з цієї історії в безпечне місце”. У підсумку: сильна ідея, але подача кульгає. Хотілося б більше динаміки і менше повторів. І трохи більше любові до Адама, ніж до всієї книги 😅

«Надія розібʼє мені серце ♥️ » 🍃 Атмосфера - на будь-який період 👌 Після таких захопливих попередніх частин, новели виглядають сухувато 🙃 📝 Новела «Зруйнуй мене» - розповідає про переживання Варнера, після того як Джульєтта поранила його і втекла… Неочікувані почуття закоханості бентежать хлопця, адже він має її убити, а не кохати… цього хоче батько і «Відродження» 🫣 У новелі «Зламай мене» - оповідь про Адама… який хоче захистити свого брата, а з іншого боку знайти Джульєтту… як зберегти всіх, кого так любиш ? ❓Що нас чекає далі ? Як подальші події вплинуть на Варнера та Адама? 📖 «Іноді мені хочеться на деякий час вийти за межі себе. Я хочу залишити це зношене тіло позаду, але мої кайдани завеликі, мої тягарі надто важкі. Це життя - усе, що в мене залишилося» 📖 «Вона знайшла тріщини в масці, яку я змушений носити щодня, і це перетворює мене на камінь» 📖 «Люди рідко усвідомлюють, що весь час брешуть губами, а правду кажуть очима» 📖 «Кохання - безсердечний мерзотник» 📖 «Страх ніби став мною; він носить моє тіло, як старий костюм» Третя частина прочитана і розумію, що далі буде з братами, які є у житті ворогами… на жаль новели читала не з таким захопленням 🙂‍↔️ Продовжую далі 👌

Десь третина книги була досить цікава. Ми знайомимося зі світом, трохи філософії, психології, жорстокий режим... Але потім все перетворилося на якийсь фарс. Головні герої взагалі перестали думати. Я була дуже розчарована. Продовжувати читати не буду.

Ця книга цікавіша, адже тут події починають набирати більших обертів. Є досить цікаві моменти із взаємодії героїв. І закінчується так, що скоріше хочеться взяти наступну частину